"Чорний" тиждень директорів музеїв Києва30 января 2012 | 14:45 , Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України" Міністр культури України влаштував небачений парад демонстративних звільнень директорів найбільших музеїв України і Києва. Неспішне і консервативне музейне середовище перебуває у справжньому шоці від подібного поспіху. Розгублене експертне середовище. Представники громадськості не розуміють кого захищати? Офіційна інформація фактично відсутня. Сайт Мінкульта майже не оновлюється.
Першою стала Генеральний директор Лаврського заповідника Марина Громова. "У п’ятницю, 20 січня 2012 р., було достроково розірвано контракт з керівником Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Громовою Мариною Едуардівною, яка обіймала цю посаду з квітня 2010 р. Офіційною підставою для звільнення стали порушення, виявлені під час перевірок роботи заповідника. Вже у понеділок, 23 січня 2012 р., колективу заповідника представили нового генерального директора – Лісничу Вікторію Миколаївну,призначену Наказом Міністра культури України № 60/0/17-12 від 23.01.2012 року". ЛІСНИЧА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА Народилася 15 травня 1978 року в селі Тарасівка Новгородського району Кіровоградської області Освіта Вища Національний медичний університет імені О.О.Богомольця (2001) Київський національний економічний університет (2005) Науковий ступінь Працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління «Інституційне забезпечення державної політики у сфері культури» Нагороди Подяка Київського міського голови (2006) Подяка Шевченківської райдержадміністрації (2005) Почесна грамота Академії медичних наук України (2008) Почесна грамота головного управління охорони здоров’я (2005) Володіння мовами українська, російська, англійська, латинська Трудова діяльність Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 1737-р призначена заступником Міністра культури і туризму України 1996-2001 – навчання Національний медичний університет імені О.О.Богомольця 2001-2005 – лікар-кардіолог Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова 2005-2007 – начальник управління охорони здоров’я Шевченківської районної державної адміністрації у місті Києві 2007-2007 – заступник директора Державного підприємства «Управління з експлуатації майнового комплексу» Міністерства фінансів України 2007-2010 – заступник директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова» З вересня 2011 року перебуває на посаді радника міністра культури України Громадська діяльність Віце-Президент міжнародної асоціації «Біомедична інженерія» Член вченої Ради Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М.Амосова Загальний стаж роботи 8 р. 9 м. Стаж державної служби 4 р. 10 м.
Сімейний стан Має доньку. "Колектив "Софії Київської" заявив про звільнення генерального директора національного заповідника. У міністерстві культури підтвердили: відповідний наказ є, однак причини звільнення не повідомили. "25 грудня 2012 року, без будь-яких пояснень, наказом Міністра культури України звільнено з посади генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" (...) Н.М. Куковальську", - йдеться у повідомленні на сайті заповідника, опублікованому 26 січня. За словами працівників адміністрації "Софії Київської", Неля Куковальска з 16 січня перебуває на лікарняному. За українським законодавством, в цей час звільнити її не можуть, однак це зроблять, як тільки вона вийде на роботу. "Учора, 25 січня, керівництво заповідника "Софія Київська" викликали в Міністерство культури і вручили наказ про звільнення Нелі Михайлівної Куковальської з першого дня її виходу з лікарняного". У міністерстві культури підтвердили, що наказ про звільнення гендиректора "Софії Київської" справді був виданий. Однак, за їх словами, він не опублікований на офіційному сайті міністерства, тому що не всі документи підлягають опублікуванню. Бі-Бі-Сі Україна 26 січня надіслала письмовий запит до міністерства, аби дізнатися про причини звільнення пані Куковальської. Як тільки буде отримана відповідь, позиція міністерства культури буде опублікована". За припущеннями новим директором стане Сердюк Олена Михайлівна, директор Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень
Народилася 11 серпня 1957 р. У 1979 р. закінчила Київський державний педагогічний інститут, фахова спеціалізація – історик. Свою трудову діяльність розпочала в 1978 р. у Державному архітектурно-історичному заповіднику “Софійський музей” (нині Національний заповідник “Софія Київська”). З 1985 року очолила Музей архітектурної кераміки на правах філії заповідника.
З 1996 р. працює директором Науково-методичного центру державного обліку, контролю і охорони пам'яток історії та культури м. Києва, в 1998 р. - генеральним директором Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.
У 1998 - 2001 рр. була керівником проекту створення експозиції Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, повернення (реституції) цінностей Михайлівського монастиря.
Вона є членом головної ради Київської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Експертної ради Державної служби з охорони культурної спадщини, Науково-методичних рад Міністерства культури і туризму та Міністерства будівництва та архітектури України. З 1993 року – член Національної Спілки художників України, як історик мистецтва, художній критик.З 2009 р. - віце-президент української філії ICOMOS.
Протягом 2001-2002 рр. О. Сердюк була координатором міжнародної програми Україна - США по дослідженню та створенню проекту консервації і реставрації пам'яток архітектури національного значення: церкви Спаса на Берестові (XII ст.), Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври та церкви Св. Михаїла Видубицького монастиря .
У 2002 р. за її ініціативою створено першу загальноміську комплексну програму “Київський некрополь”.
З 2004 року О. Сердюк - директор Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України. Під її керівництвом була проведена реорганізація та розширення наукової діяльності Інституту. За цей час вона була координатором та відповідальним виконавцем здійснення проекту Програми науково-проектних, реставраційних і реабілітаційних робіт по консервації пам’яток археології, музеєфікації та відновленню пам’ятних місць, пов’язаних з історією запорізького козацтва о. Хортиця, відповідальним виконавцем створення Державних програм: «Збереження і використання замків України» на період до 2013 року; «Збереження пам’яток дерев’яної сакральної архітектури України на 2006-2013 рр.», «Розвитку Національного заповідника «Хортиця» на 2006-2012 рр., керівником-координатором наукових проектів по розробці істотко-архітектурних планів міст Чернівців, Одеси, Ізмаїла, Василькова, Керчі, генеральних планів розвитку Національних заповідників «Чернігів Стародавній», «Кам’яна могила», консультантом методичних розробок у галузі пам’яткоохоронної справи. Під її керівництвом здійснено видання чотирьох збірників наукових праць Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. В чому сенс цієї комбінації не зрозуміло. І Лавра, і Софія у списку ЮНЕСКО проходять під одним номером... Тут проглядається план знищення заповідників і передачу їх УПЦ МП. Що досить реально за цієї влади. Захоплення дуже нагадує ретельно розроблену спецслужбами однієї великої країни військову операцію. Але, до чого тут музей Т.Шевченка? Колективу Національного музею Тараса Шевченка не зрозумілі причини звільнення попереднього генерального директора Наталії Клименко. Про це в коментарі кореспондентові УКРІНФОРМу заявив учений секретар музею Василь Портяк. "Колектив справді, скажімо так, - у нерозумінні такого звільнення. Торік у музеї побувало 80 тис. відвідувачів, музей перевиконав на сотні проведення екскурсій, музей перевиконав усю науково-дослідну роботу, експозиційну, виставкову тощо, за що Клименко була нагороджена премією, яка присуджується в кінці року, спеціальна премія для керівників за успішну роботу підприємства або організації", - сказав він. За його словами, Н.Клименко, яка була призначена на посаду гендиректора у 2005-му році, свого часу врятувала музей. "Музей був у глибокому безкінечному ремонті, експозиції не було, тобто він, по суті, напівдіяв. Клименко побудувала експозицію, поставила музей на ноги, оформила у вічне користування землю під музеєм, тому що перед цим уже йшлося, що, власне, музей кудись треба переносити, перевозити, передислоковувати. Це йшло на цілком серйозному рівні, навіть з пропозиціями до тодішнього президента. І тільки завдяки тому, що (гендиректором - ред.) стала енергійна принципова Наталія Клименко, цього не сталося", - переконаний В.Портяк. Учений секретар вважає Національний музей Тараса Шевченка одним з найкреативніших у Києві. "Тут постійно відбуваються вечори, резонансні виставки, ходять люди, оглядають експозицію", - зазначив він. Відповідаючи на запитання про офіційні причини розірвання контракту з Н.Клименко, В.Портяк зауважив, що аргумент для звільнення "дещо дивацький": за його словами, їй інкримінується невикористання державних грошей, які на рахунки музею так і не надійшли.
Про цю подію, як про неймовірне досягнення, повідомив сайт Мінкульту: Міністр культури України Михайло Кулиняк 26 січня представив колективу Національного музею Тараса Шевченка нового Генерального директора – Дмитра Васильовича Стуса. Експерти налаштовані скептично - новий директор не має взагалі управлінського досвіду! Достатньо глянути біографію. Ось з Вікіпедії - Син поета Василя Стуса. Закінчив філологічний факультет Київського університету (1987—1992). 1995 захистив кандидатську дисертацію «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту». Науковий працівник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ. Від 2001 — заступник головного редактора журналу «Книжник-Review». Від 2001 — завідувач відділу критики та бібліографії журналу «Сучасність». Генеральний директор Благодійного фонду «Україна Інкоґніта». Від лютого 2004 — віце-президент Асоціації українських письменників. Головний редактор літературно-критичного часопису «Київська Русь». Враховуючи непростий колектив музею, інтриги, сумнівно, що пан Стус утримається довго. Або піде сам, або підставлять. Дуже невдале, навіть шкідливе призначення! 27 січня, двома автівками до Національного музею народної архітектури і побуту України, прибула спецгрупа Мінкульту, що оприлюднила наказ Міністра про звільнення горезвісного директора Федаку. Цього команда журналу "Музеї України" і більшість колективу музею добивалися майже два роки. І це рішення ми всі радо вітаємо! Спасибі, пане Міністре!
Ось ймовірний претендент на папаху музею у Пирогові: Дмитрий ЗАРУБА.
Карьера: 1997-1998 - помощник председателя комиссии Верховного Совета Украины по вопросам приватизации; 1998-2002 - внештатный консультант комитетов Верховного Совета; 2003-2007 - основатель молодежного хостел-движения в Украине, президент Всеукраинской молодежной хостел-ассоциации; с 2006 - президент общественной организации «Ассоциация малых гостиниц и апартаментов Украины»; с июня 2010 - заместитель председателя Государственной службы туризма и курортов.
- Дмитрий, какие вопросы вы курируете на своей должности? http://utg.net.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=680&Itemid=33 Хоча, можуть бути різні варіанти. Кажуть, для Нацмузею уже гірше не буде! Найбільший скансен Європи все більше нагадує музей дров... Новому директору, на відміну від відремонтованих музеїв у центрі міста, буде найважче. Тут дійсно купа проблем, про які не любить писати преса. У цьому випадку слід відкинути всі умовності і зробити все, аби повернути славу Пирогову! Ось такий бурхливий тиждень музейного життя... Вже зрозуміло, що екс-директори Лаври, Софії, музею Т.Шевченка опротестують накази про своє звільнення у судовому порядку. І дуже може бути, десь через півроку поновляться на роботі, отримають з бюджету гарну компенсацію і навіть, за сприятливого політичного моменту, утримаються. Варіантів є чимало. Ми спробуємо надати їм слово... Найближчими днями очікується серія скандалів і потрясінь. Сценарії можуть бути найнеймовірнішими. Аж до відставки чинного Міністра. Отаке воно, тихе музейне життя... комментарии [3]
31.01.2012 15:16 приїхали!
З лексикону культурної пані Лісничої: "міроприємство". Чому б її не відправити керувати єнакієвським відділом занепаду культури?
30.01.2012 23:54 Музейник
Не слід за голову хапатись
І валідол ковтати! Бо у культурі жаба й жук Зуміє керувати!
30.01.2012 19:27 Г.Б.
Лисничая безграмотная, малокультурная, блефобразованная личность. Украинский язык Лисничей - суржик, помноженный на совковый канцелярит:"приймає участь"... Балалаечнику министру культуры и проФФесору президенту эта лушпайка приходится единокровной дочерью. КАКОВ ПОП, ТАКОЙ И ПРИХОД.
также читайте[10.11.2024] [08.11.2024] [06.11.2024] [04.11.2024] [01.11.2024] |
по темеЯдерный опрос22. 11. 2024 | 15:32 , Олег Ельцов. ТЕМА Про 5-6 менеджеров21. 11. 2024 | 12:01 , Олег Ельцов, Тема Нарко19. 11. 2024 | 12:06 , Олег Єльцов, ТЕМА Кущ в кустах14. 11. 2024 | 11:11 , Олег Ельцов. ТЕМА Все дружно выпили и закурили12. 11. 2024 | 09:58 , Олег Ельцов. ТЕМА
22 ноября 2024
19 ноября 2024 17 ноября 2024 фототема (архивное фото) |
|||
новости | архив | фототема | редакция | RSS © 2005 - 2007 «ТЕМА» |