Центр дослідження суспільства проаналізував три законопроекти про вищу освіту, зареєстровані у Верховній Раді. Наразі свій проект зареєструвала група депутатів з Партії регіонів (М. Сорока, С. Ківалов та Г. Калєтнік), опозиційні нардепи подали дещо змінений проект, що розроблявся під керівництвом теперішнього керівника профільного комітету парламенту Л. Гриневич, і останнім було зареєстровано проект на основі міністерського тексту групою під керівництвом ректора КПІ М. Згуровського (поданий В. Балогою).
Державне замовлення
Питання фінансування вищої освіти є нагальним не тільки для України. Проте у нас воно набуває особливої ваги через загальний високий рівень корумпованості системи управління, у результаті чого фінансування вишів здійснюється непрозоро та неефективно. Вочевидь, саме через це автори двох альтернативних законопроектів (опозиції та групи Згуровського) пропонують досить радикальні зміни системи фінансування. Автори обидвох проектів прописують ринкові механізми забезпечення фінансування: гроші мають іти туди, куди ідуть кращі (за результатами ЗНО) студенти. Попри те, що така система створює більш прозорі правила гри, не можна не зауважити ризиків, котрі вона може принести. По-перше, що робити з непопулярними серед вступників (але потрібними суспільству) технічними та природничими спеціальностями? По-друге, невирішеним залишається питання розрахунку суми грошей, котра власне має “піти за студентом”. Опозиція пропонує, щоб абітурієнти отримували кошти у розмірі середньої вартості навчання в державних вишах, а якщо вступник хоче вчитись в університеті, де вартість навчання вища - то може доплатити суму, котрої не вистачає (окрім 5% найкращих з кожного предмету, котрі отримують максимальні гранти, незалежно від того, куди йдуть вчитися). А отже, така система може посилити і без того високу соціальну нерівність у суспільстві, адже тільки діти з більш заможних родин зможуть вільно обирати, куди йти вчитися. У проекті Згуровського питання вартості навчання детально не обговорюється. Законопроект регіоналів, натомість, пропонує залишити питання державного замовлення без змін, тим самим консервуючи неефективну і непрозору систему.
Академічна автономія
Законопроекти по-різному підійшли до питання щодо формування державних стандартів. Проект Ківалова пропонує залишити розробку і затвердження стандартів серед функцій міністерства. Проект опозиції передає затвердження законопроектів незалежній Національній комісії, проте розробка стандартів залишається у віданні Експертного комітету у складі міністерства. Найбільшу децентралізацію в цьому питанні пропонує проект групи Згуровського: стандарти має розробляти і затверджувати незалежне Національне агентство. Також, проект опозиції передбачає можливість фіксування певних обов’язкових дисциплін в державних стандартах, що відсутнє в проекті групи Згуровського.
Болонський процес
Проекти опозиції та групи, що працювала у стінах КПІ, законодавчо фіксують найважливіші терміни для Болонського процесу: Європейська кредитно-трансферна система, кредит ЄКТС, Європейський простір вищої освіти. Також вони є прогресивними у питаннях вибору студентами дисциплін та академічної мобільності. Університети отримують право самостійно визнавати іноземні дипломи та відповідно приймати на роботу іноземних спеціалістів на тих же умовах, що і вітчизняних викладачів. Натомість, проект від депутатів-регіоналів не має таких нововведень та оминає Болонський процес, як це робить чинне законодавство.
Варто відзначити, що автори опозиційного проекту на відміну від двох інших пропозицій, зафіксували максимальну межу навчального навантаження викладачів на рівні 600 годин, що нижче за чинні 900 годин для ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації та 720 годин для ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Водночас, в опозиції вирішили законодавчо зафіксувати чинний та найвищий у Європі показник годин у одному кредиті ЄКТС - 36 годин. Нагадаємо, що такий показник зумовлює перевантаженість українських студентів. Таким чином, проект зменшує кількість годин на одну ставку, але при цьому залишає сталу кількість аудиторних годин, котрі мають бути вичитані. Відповідно, викладачі отримуватимуть більше ставок. Проте це не вирішує питання про перевантаження українських студентів, порівняно з їх європейськими колегами.
Стипендія
Усі законопроекти пропонують встановити розмір студентської стипендії на рівні прожиткового мінімуму. Однак, якщо опозиційний проект та проект групи Згуровського містять соціальні гарантії, закріплюючи мінімальну кількість студентів, що мусять отримувати стипендію, то проект депутатів-регіоналів не передбачає жодних гарантій.
Фінанси
Автори усіх трьох законопроектів майже одностайні у питаннях фінансової автономії, забезпечення комерціалізації наукових розробок, надання податкових пільг та регламентування платних послуг, що можуть надаватись ВНЗ.
Загалом, ідеологічну відмінність проекту депутатів-регіоналів, який пропонує найменше змін чинного законодавства та зберігає існуючу централізовану систему управління, видно неозброєним оком. Натомість, набагато прогресивніші проекти опозиції та групи Згуровського подекуди викликають перестороги.
