ЧЕРГОВА ПОРЦІЯ ВІДВЕРТОЇ БРЕХНІ

Спостерігаючи за черговою хвилею негативу, в основному, справедливого, на адресу міністра внутрішніх справ України А.Авакова вже за часів нинішньої влади, пов’язаного із трагічними і одночасно тривожними подіями в Кагарлику і Броварах Київської області, стріляниною в Одесі, груповими хуліганствами, а потім і замахом на вбивство іноземного громадянина в Києві, вчиненого на замовлення групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї, в т.ч. із участю поліцейських, які відбулися майже одночасно і свідчать беззаперечно про незадовільну роботу вже реформованої Національної поліції України, я не припиняю дивуватися моїм наївними співвітчизниками, які повірили в можливість звільнення, у зв’язку з цим, всесильного керівника цього силового відомства, під керівництвом якого працює не менше 350 тис. працівників.

Цього не буде скоро, бо А.Аваков потрібен на цій посаді, як попередньому, так і нинішньому Главі нашої держави.

І не так для забезпечення належного виконання функцій цілою армією, яка йому підпорядкована, в т.ч. Національною поліцією, Державною прикордонною службою та Національною гвардією, як для того, щоб забезпечити їх подальше перебування при владі, в першу чергу, захистивши від невдоволених людей на вулиці. Як досвідчений політик і управлінець, Арсен Борисович зумів переконати і нинішнього Гаранта Конституції, що саме він зможе подавити будь-які протести, в т.ч. і з боку воєнізованих вуличних угрупувань, якби вони не називалися. І чим швидше буде падати рейтинг Володимира Олександровича, тим більше буде зростати його залежність від нинішнього очільника МВС.

Так говорять найбільш авторитетні експерти в сфері політології і я цілком погоджуюся із їх думкою.

Повірте, і не важливо, як своє прихильне відношення до А.Авакова пояснює Володимир Олександрович, який, маючи вищу юридичну освіту, повинен чітко усвідомлювати, що Міністр внутрішніх справ не має будь-яких законних підстав, наприклад, гарантувати закінчення досудового розслідування по справі про вбивство П.Шеремета, де вони разом на так званій прес-конференції фактично вже назвали винних в цьому злочині осіб.

Як ми вже побачили на прикладі того ж Р.Рябошапки В.Зеленський такі кадрові рішення приймає, не задумуючись, чи відповідає та чи інша особа такій посаді чи ні. Тому і не переймається наш Президент тим, що з кожним роком, починаючи із 2017 року, у нас все менше і менше розкриваються злочини, в т.ч., як за кількістю повідомлених підозр, так і, тим більше, – за кількістю скерованих до суду обвинувальних актів.

Не звертає уваги Володимир Олександрович і на відверту неправду, яку оприлюднив Міністр внутрішніх справ на сесії Верховної Ради про те, що кількість умисних вбивств в цьому році скоротилася, і що 92% із них розкрито.

Тому я ще раз повторюю, шановний пане Президенте, протягом 2019 року кількість умисних вбивств в Україні, по зрівнянню із 2018 роком, тільки зросла, а їх розкриття за направленими до судів обвинувальними актами складала в минулому році всього 15%!!!

Навіть якщо, допустимо, що Арсен Борисович мав на увазі статдані за 5-ть місяців 2020 року у порівнянні із аналогічним періодом 2019 року, то і оприлюднена ним на сесії ВР інформація також не правдива.

З огляду на вище зазначену інформацію, я особисто перевірив по Звітах Офісу Генерального прокурора ці дані, в результаті чого встановив, що кількість зареєстрованих в цей період часу умисних вбивств, досудове розслідування у яких здійснюється органами Національної поліції, складає 3 534, в той час, як за минулий рік було 3 259, тобто, їх число в цьому році теж збільшилося, а не зменшилось як заявив Міністр.

Згідно статданих, із цієї кількості, начебто, в цьому році вручено повідомлень про підозру у 524 кримінальних провадженнях, що складає, знову ж таки, не 92%, а лише 16,1%, а до суду направлено всього 204 обвинувальних акти (або лише 5,8%), що теж аж ніяк не співпадає із 92%!

Є не правильним, м’яко кажучи, і його повідомлення у парламенті про, так звану, «динаміку» розкриття тяжких тілесних ушкоджень, яка, начебто, в цьому році складає теж 92%.

Тому, у мене склалося враження, що Арсену Борисовичу мабуть просто подобається в цьому році ця цифра.

Перевіривши знову і ці статдані, можу зробити висновок, що Міністр внутрішніх справ або зовсім не обізнаний із статистичними даними роботи Національної поліції, або він навмисне вводить довірливих українців, тим більше нинішніх «нових облич» в парламенті, в оману.

Так, мною з’ясовано, що за вище зазначений період обліковано 722 таких кримінальних правопорушень, на відміну від аналогічного періоду минулого року, коли було зареєстровано набагато менше – 507. Дійсно, якщо вірити цифрам, то в цьому році конкретним особам повідомлено про підозру у 654 (або 90,6%) таких кримінальних провадженнях. Але, зверніть увагу, до суду скеровано лише - 401 (або 55,5%) обвинувальний акт із числа зареєстрованих!!! І ця цифра теж далеко не свідчить про розкриття злочинів даної категорії в 92%!!!

Не можу, друзі, оминути і останні заяви та повідомлення нинішнього заступника Міністра внутрішніх справ А Геращенко про якість проведеної реформи в поліції та про винних в цьому осіб.

Як не дивно, але я повністю підтримую висловлювання Антона про розвал поліції в результаті проведення в 2014-2015 роки попереднім керівником Нацполіції Хатією Деконаїдзе так званих «реформ». Єдине, що з одним уточненням, в цьому «розвалі» саму активну участь приймав і Арсен Борисович. Можна почитати його інтерв’ю того періоду часу, щоб в цьому переконатися. Погоджуюся із паном Антоном і про те, що не може нести відповідальність Міністр, який займається питанням організації ефективної роботи, за ті випадки протиправних дій поліцейських, які працюють на місцях.

Але хотів би і зауважити, що за ці всі роки перебування А.Авакова на займаній посаді ми вже звикли до того, що якщо трапляється якась хороша подія в діяльності тієї ж поліції, то Міністр внутрішніх справ відразу там зв’являється і приписує її до своїх особистих заслуг, а як тільки трапляється якась неприємна ситуація – він до цього не причетний!!! До речі, про це я вже писав у своїй публікації.

ТЕАТР АБСУРДУ

«У зв’язку з цим, інколи пронизує відчуття, що керівництво нашої держави живе у якійсь паралельній реальності! Президент дає вказівки Міністру, хоча той, не має ніякого відношення до розслідування кримінальних правопорушень. У свою чергу, Міністр внутрішніх справ не має повноваження керувати органами досудового розслідування, але, його слухаються як слідчі, так і їх керівники Нацполіції, але, при цьому, ніхто не хоче відповідати за незаконні дії поліцейських чи їх відверту бездіяльність, хоча без його погодження просто неможливе призначення на керівну посаду навіть у районний відділ поліції. Просто парадоксальна ситуація, тому і говорю про театр абсурду!»

Тим більше, про яку організацію нинішнім Міністром внутрішніх справ «ефективної роботи» можна говорити, коли такий безлад твориться сьогодні у місцевих відділах поліції (Кагарлик, Бровари), коли через кордон в нашу країну проникають представники злочинного світу із числа іноземців, які вступили у змову з нашими співвітчизниками, на нашій території здобувають зброю, готують і вчиняють умисне вбивство іноземця на замовлення, в чому, до речі, начебто, приймали участь і наші поліцейські?!

Про трагічний випадок в с.Княжичі Київської області, коли перестріляли один одного кілька підрозділів поліції, краще не згадувати!

А чого варті події 2017 року, де одним із новопризначених патрульних поліцейських був застрелений безневинний 17-річний пасажир BMW, що стало гучним скандалом навколо нової «реформованої» патрульної служби. З

амість того, щоб негайно встановити дійсні причини таких випадків злочинної діяльності представників вже нової «реформованої» поліції та вжити відповідні заходи реагування, Арсен Борисович навпаки всіляко захищав цього поліцейського, ходив особисто в судові засідання, розповідав про всілякі труднощі в діяльності, новоствореної патрульної поліції, але, так і не визнав провалу цих реформ в його відомстві, в т.ч. і при підборі кадрів, коли на керівні посади призначали абсолютно непрофесійних, а не рідко і випадкових людей, наприклад, раніше судимих, і т.д.

Не можу погодитися із голослівною заявою А.Геращенко: «Ми змінили поліцію до невпізнаваності за останні 7 років!»

З цим дійсно тяжко сперечатися, адже за даними соціологічних досліджень більше 40% громадян, які потерпіли від злочинних посягань, вже не звертаються з заявами до поліції чи прокуратури у зв’язку із недовірою.

До речі, більше половини із них було судами задоволено і кількість таких скарг з року в рік тільки збільшується!

Щодо особливо дошкульних і чутливих для громадян, суспільства та держави кримінальних правопорушень, то за фактами тих же квартирних крадіжок, від чого потерпають, в першу чергу, саме беззахисні, прості громадяни, у 2019 році було обліковано 16 634 таких кримінальних правопорушень. Рівень їх розкриття залишається вкрай низьким, так як про підозру конкретним особам у їх вчиненні було повідомлено лише у 3 740 випадках, або у 22,5%, а по направленим до суду обвинувальним актам у цих провадженнях цей показник ще менший —3 494, що складає всього 21% від загальної кількості облікованих злочинів даної категорії!!!

Треба також мати на увазі, що на кінець 2019 року слідчими не прийнято рішень у 13 018 таких кримінальних правопорушеннях, або у 78,2%, тобто залишок нерозкритих квартирних крадіжок у громадян продовжує залишатись досить великим, тому вже і не дивно, що значна частина постраждалих громадян не звертається до поліції із заявами про такі злочини.

Вже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів, як незаконне заволодіння транспортними засобами, підозру у вчиненні яких в минулому році було вручено конкретним особам лише у 2 022 випадках, тобто, у 37%, що значно менше, ніж у попередні роки, при чому, цей показник теж щорічно погіршується. А до суду, друзі, направлено не менше - всього 31% обвинувальних актів, що теж набагато гірше чим у попередні роки.

Тому, ще раз наголошую: що заяви ж заступника Міністра внутрішніх справ А.Геращенко про те, що, дослівно: «У нас в країні в цілому є порядок. Відсоток розкриття злочинів на сьогодні складає 91 відсоток!...», є якщо не брехнею, то відвертою маніпуляцією.

Тому і хочу заперечити йому, бо переважна більшість (приблизно 70%) скоєних в 2019 році та тих, які перейшли у цей звітний період із минулих років, кримінальних правопорушень найбільш суспільно небезпечних категорій (тяжких і особливо тяжких) навпаки залишились не розкритими.

Не можу погодитися і з оприлюдненими А.Геращенко даними про позитивну роботу тієї ж патрульної поліції. Наприклад, він говорив про непідкупність нових патрульних поліцейських, з чим можна було посперечатися, але не будемо.

Скажу інше: на сьогодні склалася така ситуація, що громадянам навіть не потрібно відкупатися від патрульних поліцейських!

Навіщо це робити, якщо особа-порушник розуміє, що, оскарживши протокол патрульного поліцейського до суду, вона в більшості випадків виграє цей процес. А все через те, що нинішні патрульні поліцейські в багатьох випадках безграмотно складають такі документи і тим самим дають підстави судам для обгрунтованого закриття проваджень, в т.ч. і у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення! Вже декілька років в ЄРДР міститься постанова Оболонського районного суду м.Києва, де, розглянувши матеріали адмінправопорушення, суддя написав: «суд прийшов до висновку щодо константації факту непрофесійності, необізнаності працівників «реформованої, не корумпованої «Національної поліції», в якій працюють надзвичайно чесні та активні поліцейські», які через декілька років наберуться досвіду та колись у майбутньому стануть професіоналами».

Тому, Суд і постановив – закрити провадження по справі.

Окрім того, прошу звернути увагу, що за даними Судової адміністрації України за 2019 рік до судів надійшло від патрульної поліції 286 005 адмінсправ за порушення Правил дорожнього руху, що більше чим в позаминулому році, в т.ч. і за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного та іншого сп’яніння - 125 610, але, в той же час збільшилась кількість таких справ, які було судами повернуто Патрульній поліції – 24 126, в т.ч. і для належного оформлення - 20 153; як і в попередні роки - судами було закрито велику кількість - 64 022 справ, у тому числі за малозначністю – 4 757, а за відсутністю події і складу адмінправопорушення – 25 468, що більш ніж - утричі позаминулорічного показника, та закінченням строків накладення адмінстягнення – 30 958, що теж вдвічі більше чим у минулому році!!!

Це в цілому свідчить, що будь-якої надії на підвищення професійного рівня патрульних поліцейських немає, а тому і надіятися на покращення правопорядку на дорогах теж немає підстав для сподівання.