Витязь в заячій шкірі

Реакцію правоохоронних органів на статтю «Земля й нелюди» довелося б чекати до «нових віників», якби не втручання нардепа Григорія Омельченка. За його підписом надійшли депутатські запити і копії статті на адресу міністра  внутрішніх справ Анатолія Могильова й прокурора Київської області Михайла Витязя. Народний депутат просив їх особисто ознайомитися зі статтею і дати доручення підлеглим перевірити безпосередньо на місці всі обставини, згадувані у публікації, й залучити автора до перевірки. А у випадку, якщо перевірка підтвердить  неналежне виконання службових обов’язків працівниками правоохоронних органів, Омельченко слушно просив розглянути питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

За два тижні я отримав відповідь Начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУ МВС України в Київській області  полковникаміліції Олександра Савченка. Він стверджує, що «перевірка не виявила достатніх доказів, які б вказували на ознаки злочину». Тобто полковник міліції вважає, що замазання коректором цифр на заяві про виділення землі, внаслідок чого приблизно 5 соток, які я мав отримати згідно своєї заяви, опинилися у власності чоловіка бухгалтера кооперативу - не є злочином. Доблесна міліція Київської області не може встановити хто з трьох осіб, які тримали у руках документ, сфальсифікував його, то хто ж тоді може скасувати рішення сільради, ухвалене на підставі цієї підробки? Додаткових перевірок міліція ясна річ не проводила, мене до них не залучали, на місце ніхто не виїздив. В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи взагалі не згадується факт фальсифікації. Коротше кажучи: рядова відписка на ім’я не рядового народного депутата.

Активніше проявила себе прокуратура Київської області. Прокурорський слідчий зустрівся з директором товариства «Проектземсервіс» Ганною Жарук, яка, власне й отримувала заяву, пізніше сфальсифіковану. Після цього вона мені дзвонила, кричала, ображала, казала, що подає до суду і розриває зі мною договір на виготовлення кадастрового номеру на ті 3 сотки, які я отримав минулого літа.

Нарешті я отримав відповідь від самого Михайла Витязя – цілого прокурора Київщини. Але й він вважає, що в діях Жарук і родини Арестовичів складу злочину немає. Дивна логіка прокурора: підроблений документ є, п’ять соток у громадянина вкрали, а злочину немає!

Тоді слід припустити, що шановний прокурор або не читав статтю «Земля й нелюди», або він не читає те, що підписує. Ми нагадаємо Михайлу Івановичу, що його попередника на посаді прокурора Київської області Президент України звільнив саме через нереагування на земельні махінації колишнього керівництва регіону.

Також виникає ще одне запитання: чиї інтереси захищає Михайло Витязь - державні чи родини Арестовичів та їх високопосадових родичів? Й ще цікавіше, кого більше боїться Михайло Витязь: Президента, який призначив його стояти на стражі закону, чи високопосадового зятя Арестовичів секретаря делегації Верховної Ради України в ПАРЄ Андрія Корнійчука? Нам остаточно не відома його роль в цьому процесі, але точно відомо, що після оприлюднення статті «Земля й нелюди» Витязь носився по парламенту з брехливою скаргою на її автора.

І наостанок, тим не зовсім тверезим членам правління Садового товариства «Еколог», які погрожують зі мною розібратися, якщо я й надалі писатиму про їхні дії, нагадаю: «За перешкоджання журналістській діяльності» - це не тост, це стаття Кримінального кодексу.