Гуцульська казка

  

- Чим, любонько, будеш нас сьогодні пригощати: молочком чи яловичиною?

Дід із бабою були антиглобалістами: не мали паспортів, не дивилися телевізор і ні з ким, окрім Бариги, не спілкувалися (ось вам сільський мікросоціум, малята).

Одного разу американці зробили на вулицях села освітлення, поставивши стовпи із сосни. Кмітливі дід із бабою вночі викопали стовп і, запрягши Баригу в бричку, заледве затягли деревину до себе на подвір’я. Дід порубав американську допомогу на дрова.

Було в діда з бабою п’ять соток на картоплю й стільки ж на коноплі. Старі полюбляли (даючи вам нехороший приклад, діточки) набити козацькі люльки коноплею і шукати екзистенції.

Якось дідові захотілося того, що було для пенсіонерів екзотикою. Хліба, чи чогось подібного. Баба намела віником муки і спекла Колобка. Поставила його на віконце, аби він скинув температуру. Але хлібобулочний виріб виявився антропоморфним і втік. Дід, бідолашний, з горя втопився в гноївці. А баба повісилась на іншому стовпі з сосни, що його подарували американці. Таким чином, на останку життя зіпсувавши імідж підступній американській «благочинності».

Йде собі Колобок лісом-полем, полем-лісом, лісом-трасою, а потім знову лісом. Дійшов він аж до Києва. Зустрів він там вівцю Луценка.

Вівця йому й каже:

- Куди йдеш?

- Хочу в БРАТСТВО вступити!

- Знаєш, скільки в тебе тоді буде халеп…

- Ти мене не лякай! Я без тебе ляканий. Я від баби-зооманіячки втік, я від дід-наркомана втік. І від ментів утечу! Якщо ж не втечу, то героїчно загину, ставши передачею для політв’язнів.

- Колобок-Колобок, давай я тебе з’їм!

- Згинь, тварюко рудо-синя!

Іде-іде далі Колобок Києвом. Раптом зустрів він ведмедя Януковича. Той каже:

- Колобок-Колобок, давай я тебе з’їм!

- Подавишся, ненажера дика!

Йде собі далі Колобок. Дійшов аж до вулиці Грушевського, вже зовсім поруч зі штабом БРАТСТВА. Несподівано на дорозі стала перед ним лисиця Юля:

- Колобок-Колобок, давай я тебе з’їм!

- Краще я тобі пісню заспіваю.

- Давай!

Колобок завив:

Чути гуркіт у сесійній залі –
Там триває радісний процес:
Ультраправі ліворадикали
Смикають затвори АКС...

- Щось я тебе недочуваю…

- Купи собі слуховий апарат, руда!

- Нема грошей. Хижий вовк Коломийський більше не дає, бо я прем’єркою не стала. Стрибни-но мені на носа, щоб я тебе добре чула.

Колобок ускочив їй на носа, заспівав. Хитра лисиця Юля відкрила пащеку, хотіла ж бо з’їсти Колобка. Одначе той адекватно зреагував – вибив їй зуби, вибив металопластикові коронки і втік…

Амораль цієї казки: Або ти з’їси ворога, або він з’їсть тебе. Якщо ж не можеш його з’їсти, то принаймні вибий йому зуби. 
  

сайт "Братство"