Система охорони здоров’я потребує оперативного втручання

Протягом життя доводилося стикатися з медиками лише за потреби оперативного втручання через всілякі переломи.  Але у чергове заганяючи на техогляд своє авто, яке давненько виїхало з автосалону, згадав, що я теж не вчора залишив стіни пологового будинку. Отже, варто й собі провести ТО. Хтось скаже, що це все пусте – радянський спадок. Але мені здається корисною радянська традиція щорічних профілактичних оглядів.

Сказано-зроблено: перевірю власне здоров’я, а паралельно – стан реформованої української медицини.

Забігаючи наперед, повідомлю: українська медична галузь конає. Єдине позитивне зрушення – система «Хелсі мі», яка допомогла перемогти черги на прийом. Система доволі зручна. До більшості лікарів записатися можна день-в день або на наступний. Завдяки можливості обрати спеціаліста не лише з найближчого лікувального закладу, а по всьому місту, навантаження на лікарів розподіляється рівномірно, тому зникли черги. В кабінетах флюорографії з вас вже не вимагають гроші «на плівку». Бо апарати безплівкові. Оце й весь позитив.

Медики виявилися вкрай реакційним прошарком. Вони всіма силами опираються реформам. Якщо загально описати стан справ у галузі: хамство, незацікавленість у результаті, формалізований підхід, створення штучних препон реформам й покращенню якості медичних послуг.

У чому це полягає на погляд пересічного відвідувача? Хамство починається одразу після перетину дверей медзакладу. Жінки з чудернацькими зачісками в реєстратурах неперевантажені роботою й з незадоволенням відволікаються від балачок між собою на недоречного прохача. В багатьох є звичка спілкуватися із вами спиною, або через плече. Напевно, їх свідомо добирають із якимись захворюваннями хребта, що позбавляє рухливості тулуба.  Вони сповнені власної значущості, зазвичай це професійні хами, які, напевно, отримують задоволення від приниження пацієнта й ненадання йому потрібної інформації. Втім, зустрічаються нормальні працівники, але їх одиниці. Хтось скаже: в них тяжка нервова робота - весь день спілкуватися з людьми... Але чому мені не хамлять касири в супермаркетах, перукарі, ті самі слюсарі автосервісу? Дехто з них з радістю поміняє місце роботи у тому віконці районої поліклініки - вона не потребує медичної освіти й специфічних знань.

Медики вочевидь незадоволені розпочатими Супрун реформами й докладають надзусиль, аби все повернулося на звичні радянські рейки. Й оте хамство – перший результат їхніх зусиль. Надмета – відновити безпосередній фізичний контакт з пацієнтом. Це дуже важливо: у такий спосіб людина стає залежною від лікара, який вигадає тисячу способів, як отримати за цю владу гроші. Руйнація системи «Хелсі мі» йде повним ходом. Скажімо, сімейний лікар виписує вам направлення на УЗІ. Суто теоретично записатися на діагностику можна через програму на смартфоні, не виходячи з хати. Дзуськи! Запису немає – все зайняте. Але якщо ви прийдете до поліклініки, вам направлять у відділення, де слід відстояти чергу, де вас запишуть у журнальчик, а потім щось у комп’ютер. Нащо той журнальчик – невідомо. Але я дійшов однозначного висновку: якби воля медиків, вони б досі писали гусячим пір’ям, а лікували всі хвороби кровопусканням.

Намаганням медиків часто нездорові люди вимушені прлентатися у медзаклади, аби поштовхатися у чергах. Що цікаво: там, де колись традиційно юрмився натовп, скажімо до рентген-кабінету) – черг немає. Більше того, задовго до закінчення зміни я спостерігав, що працівники просто сиділи без діла. Водночас, записатися на прийом майже неможливо. Проте, в діагностичному центрі мені запропонували зробити УЗІ вже наступного дня без черги, хоча запис був за декілька тижнів. Щоправда, ця послугу коштувала 300 гривень. Є логіка: хочеш терміново – плати. Але чому це роблять в державному закладі, на державному обладнанні в час прийому за записом?..

Знаходиш поліклініку на гугл-картах, номер реєстратури, дзвониш. Довгі гудки годинами! Швидше буде прийти пішки й спитати. Власне, мені нема чого в них питати. Я радий записатися онлайн, але чомусь мене позбавили такої можливості. Й я не помітив обурення відвідувачів: люди сприймають це як норму: хамство, необхідність приходити попри наявність онлайн-додатку, «ліві» схеми із платними сервісами... Одного разу я звернувся до заступника головного лікаря із зпитанням: чому за наявності онлайн додатку я вимушений записуватися офф-лайн в якийсь журнальчик? Велика начальниця «з’їхала з теми»: мовляв – це ініціатива працівників відділення, вона тут ні до чого. Мені здається, ця начальниця «ні до чого» в системі охорони здоров’я. Що цікаво: коли я намагався дізнатися чому від мене вимагали якогось «аркуша зі штрих-кодом», якщо запис на прийом є в онлайн-додатку, то заступник головного лікаря викликала молоду підлеглу, аби знайти це направлення в моєму додатку. Вона не знала, як користуватися «Хелсі мі»!

Сама система вирішення проблеми пацієнта організована вкрай неефективно. Якщо сімейний лікар направляє тебе до профільного спеціаліста, знай: одним візитом не обійтися. Ніхто не оглядає пацієнтів. Лікар направить тебе на діагностику, з результатами якоі маєш прийти вдруге. Навіщо це штучне завантаження медпрацівників й крадіжка часу пацієнтів? Невже не можна розробити схему, за якою направленню до вузького спеціаліста має передувати направлення в діагностичний центр?

Щодо хамства,  воно квітне через відсутність запобіжників. Жоден медпрацівник не має бейджа. На кого й куди ти можеш поскаржитися? Втім, в «Хелсі мі» є можливість постави оцінку роботі спеціаліста й написати відгук. Але той, хто обирає до кого записатися на прийом, чомусь не бачить відгуків відвідувачів. Гадаю, це зроблено свідомо.

Підведу риску: система охорони здоров’я вкрай неефективна, антилюдяна, регресивна, вона ефективно протидіє реформам. Не один день спостерігаючи за її функціонуванням, роблю висновок: персонал, передовсім ті, хто сидять за отими скляними віконцями - має бути скорочений принаймні вдвічі за рахунок повноцінного запуску «Хелсі мі», населення треба якнайшвидше привчати до користування онлайн-додатком, міністерство має налагодити ефективну систему контролю якості роботи кожного працівника через зворотній зв’язок із пацієнтами. Й от ще цікавинка: ступінь спротиву реформам й рівень людського ставлення до пацієнтів геть не залежить від віку медперсоналу. Більше того: оті представники старої «радянської» школи зазвичай більш ввічливі за «прогресивну» молодь. Назагал констатую: медична галузь тяжко хвора, потребує оперативного втручання.

Щодо автора цих рядків: своє медичне «ТО» я кинув, не завершивши. Місія виявилася нездійсненною.