Віце-прем’єр по паяльниках

Що цікаво: курс, який підготовувала команда Фьодорова, закритий: на нього слід ставати в чергу, а отримані навчальні матеріали просять не розповсюджувати… Вже с цього моменту виникають запитання. Чому не викласти весь курс в мережу, аби уникнути штучних черг? Невже задля того, аби ворог не дізнався? Ви запрошуєте мільйони людей до онлайн навчання й сподіваєтеся зберегти це в таємниці?..

Ще більше запитань виникає після вивчення двох таблиць, викладених у відкритий доступ. Одна – зі списком інструментів, які знадобляться для збирання, друга – зі списком компонентів до «поробки» ентузіаста. За приблизним підрахунком, закупки по першій табличці коштуватимуть приблизно сто доларів, по другій – триста. Отже, людині, які ніколи не тримала в руках паяльника, для збирання одного чи ста дронів знадобиться витратити сто доларів на інструменти. ОК, чи прораховував віце-прем’єр Фьодоров середню продуктивність одного збиральника? Напевно, ні. Зробимо це за нього.

Напевно, що до цієї ініціативи навряд чи долучаться представники великого й середнього бізнесу. Всі з них, хто хоче допомагати армії, давно вже це роблять й не з паяльником у руках. Очевидно, що головний розрахунок на пересічного українця, який раніше плів сітки, копав окопи, стояв на блокпостах. Сьогодні середньостатистичний українець буде щасливий, якщо вдасться заробити 15000 гривень на місяць. Вижити важко, але можна. Скільки грошей він зможе витратити а закупівлю компонентів майбутнього дрону? Навряд чи більше 10%, тобто 1500 гривень на місяць. Припустимо, він перейде на чай без цукру й буде кататися на транспорті зайцем, аби витрачати 2000 гривень. Тобто, 300 доларів на деталі до дрону він збиратиме півроку. Отже, за рік така людина зможе зібрати максимум два дрони. Але для цього їй слід витратити сто доларів на інструменти. Отже,  вартість інструменту становитиме 15% від собівартості випущеної ним продукції.

Зауважте: я ще не врахував витрати на доставку всього цього від низки різних продавців. За деякими копійчаними позиціями вартість доставки буде дорівнювати вартості купленої деталі. Упс…

На фініші слід притягнути зібраний виріб на пошту й відправити його за вказаною Фьодоровим адресою. Як ви розумієте, зібраний дрон має дещо інші габарити аніж в розібраному вигляді. Відправка буде недешевою. В підсумку кінцева вартість дрону через поштові витрати зросте ще на 10-30%.

Ще запитання: яка доля з тих, хто хоче зібрати дрона, зможе це зробити? Так, це теоретично неважко, є онлайн-курс. Але ще є таке поняття як «технічний ідіотизм», коли людина просто фізично не здатна щось робити руками. Але суто психологічно мало хто визнає цю свою ваду. Отже, люди накуплять паяльників, термокилимків й «навчальних плат», недешевих компонентів до дрона й врешті-решт тупо не зможуть нічого зібрати. Або ж якість пайки\зборки буде така, що краще б людина за це не бралася, а займалась тим, на що вчилась.  Переконую: більшість ентузіастів буде  саме з цієї категорії.

Це нагадує китайську аферу часів «Великого стрибка» із стрімким розвитком «малої металургії», коли за покликом партії ледь не в кожному дворі кітайці будували маленькі плавильні пічки. Туди пхали все що було: від дзвонів до чайників. Топили меблями, гробами й кізяками. Але якість чавуну виявилась неприйнятною, а побічним результатом став занепад сільського господарства, голод, руйнування економки.

Припускаю, що «маоісти»-техногіки з команди Фьодорова вважають, що вміння паяти й крутити гайки – то природня властивість людини. Це все від дефіциту фантазії…

Вангую, що остання ініціатива Фьодорова дасть країні шонайбільше кілька тисяч дронів з невиправдано великою собівартістю. Побічним ефектом стане різке зростання продажів паяльників, припою та каніфолі, за що продавці мають особисто подякувати віце-прем’єру.

Мене з часів проекту «Армії дронів» дивувала поява в ньому міністра цифровізації. А він тут до чого? Якщо виходити з того, що в дронах використовується програмне забезпечення, тоді Фьодорова слід поставити відповідальним за випуск холодильників й пралок: зараз усюди використовуються чіпи, програмне запезпечення й всіляки цікаві деталі, для встановлення яких потрібний паяльник. Сам Фьодоров загадково усміхається й відповідає стримано: «Я просто допомагаю». Кому: керівнику «Укроборнпрому», міністру стратегпрому?.. А нащо нам керівники, яким потрібна допомога інших керівників? Давайте призначимо тих, кому допомагати не треба, а Фьодоров нехай опікується справами свого міністерства.

Зізнаюся, мене давно хвилює феномен Фьодорова, від якого всі у захваті: молодий, успішний… Подивився його інтерв’ю, де він за прикладом Маска дає інтерв’ю якомусь техногіку. Дізнаюся які він книжки читає, що його в житті турбує й бачу молодого чоловіка з світоглядом підлітка – жодних ознак стратегічного мислення.

Мені здається, в нас драматична ситуація з керівними кадрами, дефіцит управлінців зі стратегічним-державним мисленням. Якби Фьодоров його мав, він би не продукував ідіотську ініціативу з «народними дронами», або принаймні організував деякі процеси, спростивши процедури, знизивши собівартість й витрати часу. Але для цього слід не просто організувати онлайн-курс, а й створити пункти видачі й прийому. Скажімо, від імені держави укласти угоди з мережевою структурою типу «Розетки» або «Укрпошти», де кожен бажаючий міг би купити готовий комплект-конструктор для збирання дрону. Так само там можна продавати комплект «юного збиральника», де вже буде й паяльник й термокилимок. Все це можна закуповувати оптом за нижчою ціною у перевірених постачальнків, а не примушувати пересічного українця робити два десятки замовлень. Так само в цих пунктах варто організувати прийом зібраних дронів й відправляти їх на контроль якості не поштучно, а партіями. Це щонайменше слід було організувати, оголошуючи загальнонаціональну акцію. Але найкраще було б взагалі не оголошувати…

Я пишу елементарні речі, які має знати й вміти будь-який дрібний управлінець. Віце-прем’єр Фьодоров цього не знає. Й це найбільша наша проблема, а не дефіцит дронів. Система держуправління вкрай низькоефективна, ми робимо багато зайвих рухів й не робимо очевидного. Маса людей хоче якнайбільше допомогти Батьківщині у цій війні й не знаходить точки докладання зусиль. Замість цього їй пропонують дурню від імені віце-прем’єра по паяльниках.