Кирилівська церква - одна з найдавніших і найвідоміших святинь нашої землі. Кирилівський монастир, побудований у 1139 році, одержав свою назву на честь святого Кирила (в миру Всеволода Олеговича). Монастир простояв до наших днів, змінивши тільки свій вигляд. За роки свого існування святі стіни монастиря бачили багато історичних подій.
В 1651 році Київ був захоплений і розграбований польсько-литовськими військами під проводом католика-гетьмана Януша Радзівіла. Монастир, на знак ненависті до православної віри, практично був дощенту зруйнований.
Минув час, і на руїнах Кирилівської церкви знову були зведені святі стіни, храм знову набув колишньої величі та краси.
Після бомбардувань під час Другої світової війни, окупації фашистською Німеччиною Києва, Кирилівська церква опинилася в аварійному стані, що стало причиною проведення ремонтно-реставраційних робіт. У 1948 році була створена комісія з фахівців для з'ясування причин деформації окремих частин будинку. Обстеження показали, що на глибині п'яти метрів під фундаментом церкви розташовані печери, подібні на Видубицькі XІ-XІІ століть. Для чого були вириті печери - встановити не вдалося. Можливо, в них жили монахи-пустельники, або ж у них переховувався древній народ від ворожих набігів.
Ходи печер заходили під фундамент церкви, що спричинило часткове осідання конструкцій будинку. Протягом багатьох років тривали складні роботи з усунення причин руйнування. Завдання було виконане.
Сьогодні від великого Кирилівського монастиря, що займав колись територію всього Бабиного Яру, лишилась одна церква й декілька підсобних споруд, які тепер розташовуються за парканом лікарні для душевнохворих.
На початку вересня я вирішив відвідати Кирилівську церкву. На воротах висів замок, а на території церкви знаходилась будівельна техніка й купка будівельників. Мене зустрів охоронець. На питання: "Що тут роблять будівельники?" охоронець відповідати відмовився й порекомендував мені залишити прилеглу територію. Я твердо вирішив не йти, поки не з'ясую, чому святиня закрита для відвідування.
З цим питанням звернувся до сестри милосердя яка підійшла невдовзі. Вона розповіла, що на початку літа священнослужителі прийшли до церкви на богослужіння, але потрапити до храму не змогли - двері не відкривалися, до них були врізані нові замки. Ясність у цю ситуацію вніс Софійський собор, вірніше, його відділ, що курирує питання пам'яток архітектури. На свій запит настоятель Кирилівської церкви одержав листа з коротким поясненням причин намічених реставраційних робіт. Однак заявки на проведення таких робіт ніхто не направляв, та й реставрувати по суті нема чого. Ось уже декілька місяців дві тисячі парафіян не можуть потрапити до Кирилівської церкви на богослужіння.
Це не перший випадок, коли храм закривається на непотрібну реставрацію, а потім переходить у власність Софійського собору. Після реставрації в храм призначається новий настоятель. Всі дії провадяться за прямою вказівкою патріарха Філарета.
У нашій країні церква відокремлена від держави й кожна людина має свободу віросповідання. Але подібні випадки обмеження однієї релігійної конфесії іншою з мовчазної згоди державних осіб неприпустимі. Дійсно, церква відокремлена від держави, однак вона не відокремлена від справедливості й людяності, і подібне зневажання інтересів та віросповідання громадян України є порушенням законодавства та конституційних прав.
Костянтин Царицин, «Братство» (http://www.bratstvo.info/publicism/01100501.shtml)
