На зустріч виборам: ЦВК в ролі рейдера

Ці дії відбуваються під ширмою Центральної виборчої комісії України. Цікаво, що  Голова ЦВК пан Шаповал у цьому процесі, як нам здається, особистої участі не бере (можливо в ЦВК є інші зацікавлені особи),  а в Державних бюджетах з 2004 по 2010 рік включно, жодної копійки на реконструкцію, чи, навіть, на експлуатацію цього комплексу будівель не тільки не виділялось, але й не передбачалось.  Використання ж позабюджетних коштів у цьому випадку , зрозуміло, неможливе.

Історія цієї епопеї зі знищення важливої Державної Наукової Установи та заволодіння її будівлею вже нараховує більше п’яти років. Враховуючи те, що керівництво інституту підзвітне відповідним органам державної виконавчої влади, і апріорі не в змозі захистити себе та свій колектив від такого напору потужних державних установ, які беруть безпосередню участь у цій операції, Міжнародна асоціація «ЦЕНТР» (орендар деяких приміщень інституту протягом 10-ти років) вимушена взяти на себе обов’язок стосовно захисту державної власності від рейдерських атак.

Ситуація розвивалася наступним чином. 2004 року, напередодні виборів Президента України, результати яких, як відомо, було сфальсифіковано, один із будинків цього комплексу, який має адресу вул. Лютеранська, 20, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.07. 2004 року № 452-р в терміновому порядку з ініціативи Ківалова, який тоді був Головою ЦВК, передали в управління цієї установи (хоча в комплексі ще є і будинки №№ 18 та 18-А, про які в розпорядженні мова не йде). Зроблено було це, на наш погляд, незаконно (детально ці доводи викладені нами в зверненнях до суду).

Після цього, взимку 2004 року, за командою Ківалова весь комплекс будівель було відрізано від енерго- , водо- та теплопостачання, він залишився без каналізації,  опалювальна система була повністю зруйнована і не працює донині, а обладнання наукового інституту, в більшій своїй частині, практично знищили. Наша Асоціація в цей період, майже три зимових місяці, працювала, без перебільшення, у фронтових умовах. Але, не зважаючи на це, ми разом з інститутом відстояли будівлю.

Наше звернення з цього приводу в 2005 році до Генерального Прокурора України через Комітет Верховної Ради України по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, а також через Прем’єр-Міністра України  було залишено практично без реагування, а перевірка почалася традиційно з «наїзду» на нашу організацію. Хоча прокуратурі було б доцільно дослідити деякі конкретні питання, а саме:

1.      За чиї кошти були виконанні геологічні та будівельно-експертні роботи на земельній   ділянці інституту та в його будівлях?

2.      Хто та за які кошти розробляв проект реконструкції будівель інституту і де цей проект зараз?

3.      Хто, за чиї кошти та з чийого дозволу встановив будівельний паркан перед будівлями інституту?

4.      Чому так сталося, що інтереси ЦВК в усіх судах представляє прокуратура, а інтереси Укр.НДІ ЦП прокуратура чомусь не представляє, хоча інститут є Державною Науковою Установою? Чи не є це порушенням принципу рівності всіх перед Законом?!

Впевнені, що дослідження тільки цих питань, а також деяких інших, дало б досить повну відповідь: «Хто ж насправді є замовником цієї операції?».

Та все ж, після нашого звернення до Генерального Прокурора України рейдерські рухи дещо уповільнились, хоча інколи активність проявлялась.

Всі ці п’ять років ЦВК будівлями реально не управляла, тобто не витратила жодної копійки на підтримку їх в робочому стані, на поточний ремонт, експлуатацію й таке інше; не здійснювала комунальні платежі.

Виникає запитання: Як таке може бути? П’ять років ЦВК, яка прирівнюється до центрального органу виконавчої влади, не здійснювала управління ввіреним їй, як стверджують її представники, державним майном. А може це і є службова недбалість? (ст. 367 КК України), чи ті, хто спланував це захоплення, не змогли з якихось причин довести свій намір до завершення? А може ми їм завадили?

З літа 2009 року представники ЦВК, традиційно, як і раніше перед виборами Президента України, розпочали новий наступ, тепер вже через суди. І дарма, що тільки ледачий в Україні не скаржиться на роботу судових органів, у нашому випадку вони поки що працюють як хронометр, чітко и безапеляційно, а Виконавча служба Міністерства юстиції, на роботу якої нарікань ще більше, ніж на роботу судів, у цьому випадку теж продемонструвала приклад службового завзяття. Очевидно замовник всього цього процесу – дуже впливова сила. Напевно це і є Мафія, про яку так багато говорять, але нічого для боротьби з нею не роблять.

Таким чином, тільки зусиллями інституту та громадських організацій, ці будівлі були збережені для Держави.

Останнім часом на територію інституту надто часто заходять особи, які називають себе представниками ЦВК та Виконавчої служби, і ведуть розмови про термінове і безумовне виселення інституту та нашої міжнародної організації прямо на зимову вулицю, хоча судові процеси, які зараз чомусь заблоковано, ще далекі від завершення, а про рішення органів Виконавчої служби нас взагалі офіційно ніхто не інформував.

У перебігу виборчої компанії 2009-2010 р.р. всі кандидати в Президенти України наголошують на тому, що Україна є правовою Державою. Чи це вже буде після Виборів?

Доцільно було б доручити перевірити викладенні нами факти та іншу інформацію силами Міністерства внутрішніх справ України, оскільки органи прокуратури є зацікавленою стороною, тому що офіційно представляють інтереси ЦВК в судах по цій справі, і не можуть діяти об’єктивно.

Ми, члени Асоціації – тисячі  ветеранів органів внутрішніх справ, Служби безпеки, Збройних Сил, Прокуратури та інших відомств взагалі не розуміємо такого ворожого ставлення до нас з боку органів прокуратури, та не можемо спокійно спостерігати, як знищується беззахисна Державна Наукова Установа тільки через те, що вона знаходиться у престижному будинку в центрі столиці.