ПО ЛЕЗУ БРИТВИ

 

Більшість допитаних свідків й так звані підсудні у справі колишнього міністра Луценка не бачать порушень діючого законодавства у проведенні оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) в рамках оперативно-розшукової  справи (ОРС), заведеної з метою розкриття отруєння Ющенка. Базуючись на тих самих свідченнях і нормативно правових актах, сторона обвинувачення стверджує, що в діях підсудних наявний склад злочину.

Як могло статися, що в минулому органи прокуратури перевіряли дотримання законності при веденні ОРС й не вбачали порушень законодавства, а потім та сама прокуратура кардинально змінила свою позицію? Чому ті самі дії кваліфікуються різними працівниками прокуратури по різному?

Насправді, справа Луценка в цій частині вивела на передній план давню проблему оперативно-розшукової діяльності: відсутність адекватного, зрозумілого законодавства, яке б дозволяло чітко відповідати на питання: що може робити оперативний працівник, а чого ні.

Основним нормативним актом у цій царині є Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність». У кожному силовому відомстві, яке наділено правом проведення ОРД, є свої внутрішні накази, що також регламентують цю роботу. Згідно законодавства, контроль над оперативно-розшуковою діяльністю здійснюють органи прокуратури, для чого у її структурі діють відповідні підрозділи.

  І все нібито добре. На папері та в законах. А на практиці щодня виникає маса питань, на які ніхто не може дати однозначної відповіді.

Згідно ЗУ «Про ОРД»  всі оперативно-розшукові заходи проводяться лише після заведення ОРС.

Закон також визначає вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів. Так думає Закон – що він вичерпний. Проте на практиці існують ряд заходів які не увійшли до вказаного переліку.

Наприклад, «особистий пошук».  Питання: оперативний працівник, який отримав заяву про вчинення пограбування і, виїхавши на місце, розшукує злочинців методом особистого пошуку, він чим займається – оперативно-розшуковою діяльністю? Якщо оперативно-розшуковою діяльністю, то чому це не відображено у відповідному законі? А якщо закон не визнає особистий пошук оперативно-розшуковим заходом – то що це, й чим тоді займається опер? Ніхто цього не відає.

Наступне практичне запитання. Зовнішнє спостереження, яке визначено законом як оперативно-розшуковий захід, може проводитися спеціальними підрозділами. Для цього ініціатору заходу необхідно завести ОРС, потім підписати декілька документів, які дають підставу спеціалізованим підрозділам проводити цей захід. Тут все зрозуміло. Проте, зовнішнє спостереження може проводитися і оперативним працівником карного розшуку, ДСБЕЗ, УБОЗ самостійно, без залучення спеціалізованих підрозділів. Як приклад:  родичі заручника передали гроші за його звільнення під контролем працівників карного розшуку (працюють по отриманій заяві про вчинення злочину), й ті ж працівники здійснюють самостійно зовнішнє спостереження за особою, яка отримала гроші.

Самостійно вони це роблять, тому що: 1) ще не порушено кримінальну справу і відповідно не заведено ОРС; 2) Тому що на всіх охочих можливостей спеціальних служб не вистачає, а стеження потрібне для розкриття злочину й порятунку людини.

Питання: чи законні дії цих працівників, які ведуть зовнішнє спостереження без наявності ОРС? Ніхто цього не знає. З одного боку, ОРС немає - значить незаконні. З іншого - КПК та ЗУ «Про міліцію» зобов’язують вжити всіх вичерпних заходів для розкриття злочину. Знову виникають так звані «вила»: будеш проводити заходи – перетворишся на злочинця (ст.. 365 КК «Перевищення влади та службових повноважень»), не будеш проводити заходи (говориш родичам заручника: «вибачте, ми нікуди не поїдемо, бо не встигли завести ОРС») – знову злочинець, бо як мінімум проявляєш злочинну недбалість, яка може призвести до тяжких наслідків. Який вихід – відповідь відсутня. Кожен визначається сам.

Захист Луценка стверджує, що ОРС по розкриттю отруєння Ющенка відносилася до категорії «Злочин» (це стверджує саме захист Луценка, авторові ця назва відома лише зі ЗМІ) і тому проведення по ній оперативно-розшукових заходів не обмежено в часі та не обмежено в колі осіб, відносно яких могли проводитися такі заходи. Захист правий. Дана категорія справ заводиться після вчинення злочину з метою встановлення особи, яка вчинила цей злочин. В рамках цієї справи шляхом проведення ОРЗ відпрацьовуються  особи, відносно яких отримано інформацію про їх можливу причетність до вчинення вказаного злочину.

Багато років так і було. «Злочини» заводилися і по ним перевірялися всі можливо причетні. Проте, одного разу в один з оперативних підрозділів з’явилися  представники прокуратури і сказали, що з цього дня по ОРС «Злочин» необхідно ставити на облік будь-яку особу відносно якої проводяться оперативні заходи і обмежувати час на її відпрацювання. Виникла коротка дискусія між представниками прокуратури і представниками оперативного підрозділу, в якій очікувано перемогла прокуратура. Стали ставити на облік по «Злочинам» конкретних осіб і продовжувати терміни їх розробок. Нонсенс полягав у тому, що інші оперативні підрозділи цього не робили, тому що інші прокуратури від них цього не вимагали (зазначимо – і законодавство цього не вимагає).

Тут позиція прокуратури така: хочеш проводити відносно особи оперативно-розшукові заходи – став її на облік. Воно може і правильно. Але, але… Як тоді проводити оперативно-розшукові заходи відносно особи, установчі данні якої невідомі? Знову візьмемо за основу ситуацію із заручником – завели ОРС «Злочин», готуємося до передачі викупу, хочемо прослідкувати за особою, яка забере викуп. А хто ця особа? Невідомо. Він, негідник, коли вимагає гроші по телефону, чомусь не хоче називати власне прізвище. Особа прийшла, гроші забрала, відносно неї проводиться зовнішнє спостереження, а вона на обліку по ОРС не стоїть. Погано, шановні оперативники, знову порушуємо законодавство.

Добре, встановили хто забрав гроші, поставили на облік, слідкуємо далі. І тут об’єкт зустрічається в кафе з декількома раніше не встановленими особами. І воно оперу дуже цікаво: а може це спільники, які й утримують заручника згідно «заздалегідь розподілених ролей», відповідно ці особи також стають об’єктами стеження. Знову не ув’язується з позицією прокуратури. А що робити в даній ситуації щоб «ув’язувалося»? Правильна відповідь – підійти до компанії і попросити сторонніх осіб, з якими зустрічається об’єкт, відсунутися від нього на декілька метрів, аби не потрапляти до зони дії об’єктивів оперативних фото та відеокамер.

Закон «Про ОРД» визначає, що всі технічні оперативно-розшукові заходи проводять лише з санкції суду, а оперативний підрозділ, який отримав таку санкцію, протягом доби повідомляє про факт її отримання прокуратуру. Так і робили. Отримали – протягом доби повідомили в письмовій формі. Хочеш перевірити підстави і законність – приходь, перевіряй. Все згідно законодавства. Проте, така схема не давала спокійно спати представникам прокуратури. Мотивація наступна: як це так – я дізнаюся про це постфактум?

 Знову в оперативні підрозділи прийшли представники наглядаючої за ОРД прокуратури і сказали, що перед тим, як йти за санкцією в суд, треба узгоджувати подання з прокурорськими.  Для контролю, так би мовити. Частині оперативних підрозділів вдалося відстояти позицію діючого законодавства, а частина цього зробити не змогла і почала робити те, що в законодавстві не прописано – узгоджувати попередньо з прокуратурою подання до суду. Це ще раз - до проблеми різного застосування діючого законодавства.

І наостанок ще трохи «практики». В багатьох оперативних підрозділах закриття ОРС не з мотивів посадки фігурантів до тюрми автоматично веде до накладання дисциплінарного стягнення на ініціатора заведення ОРС та розробника. Така позиція прокуратури. «Завели – інформація не знайшла свого підтвердження, відповідно висновок один – завели неправомірно». Після накладення стягнення, що автоматично знижує рівень зарплати, відсуває терміни отримання чергового звання, унеможливлює переведення на вищу посаду, ініціатор заведення ОРС відразу починає втрачати ініціативу і поступово перетворюється з «ініціатора» на такого собі воїна з незмінним принципом «солдат спить – служба іде».

Шановна прокуратура і керівники оперативних підрозділів! Сам факт заведення ОРС не означає, що проведення розробки має завершитися виключно запротуренням фігурантів у в’язницю. Згідно чинного законодавства, заведення ОРС є лише обов’язковою умовою для проведення оперативно-розшукових заходів, а оперативно-розшукові заходи можуть як підтвердити початкову оперативну інформацію, яка стала підставою для заведення, так і не підтвердити її. Це геть не означає, що за не підтвердження оперативної  інформації слід обов’язково когось покарати. Читайте діюче законодавство.

Хоча, яке законодавство? Ми ж всі читаємо і розуміємо його по різному! А що ж робити операм? А операм і далі ходити по лезу бритви, або будуть «вила».