Рибне місце

Головним ідеологом  розграбування українського флоту був  керманич Державного агентства рибного господарства України пан Шведенко. Після численних скандалів йому вдалося звільнити місце, проте – залишитися у галузі на посаді керівника водних ресурсів Черкаської області. Нині ж вже четвертий рік поспіль галуззю продовжують керувати довірені люди Януковича, фахові прикордонники Дроник  та Овчарук. Вони не горять бажанням зберегти те, що недорозкрадене попередниками.

Наприкінці 2010-го, Із призначенням нових керівників, чимало людей в галузі сподівалися на перегляд кабальних умов  договору оренди п’яти сучасних супертраулерів кіпрськими компаніями. Але вже після призначення керівником Держрибгоспу Сергія Дроника, 2011 року ним особисто було передано в оренду  траулер «Капітан Русак»  - на найвигідніших для кіпріотів умовах.  Пропозиція 90 тис. дол. оренди за місяць була  відкинута, й сучасний траулер здали за 45 тис. дол. Спеціалісти стверджують, що тут наочно проглядає «відкатна» схема. Ба більше: називають прізвище кур’єра, який раз на три місяці возить готівку в Україну. Якщо розпочнеться слідство, це легко буде з’ясувати.

Нині ж виникла загроза взагалі ніколи не побачити ані траулери, ані оті 45 тис.дол. на місяць. І ось чому: судноплавна компанія, якій належать траулери, розташована в Севастополі. Достатньо надати команду капітанам траулерів повернутися до порту приписки – й судна перетворяться з українських на російські. Чи проводили представник нової влади ревізію «рибного господарства»? Чи цікавилися долею кораблів, що знаходяться за межами чорноморських портів?..

Але це не єдине державне майно, яке слід повертати рибній галузі. Адже вкрадено майже все. Й дещо можна повернути, а декого – покарати. Спробуємо бодай поверхово змалювати картину розкрадань рибної галузі країни у ретроспекції. Сподіваємось, це стимулює нинішню владу до порятунку того, що залишилось.

Сплановану акцію з руйнування рибопромислового та рефрижераторного океанічного флоту України можна поділити на три етапи: 1994-2004р.р., 2008-2009р.р. та нинішній.
Призначення Урядом у липні 2008 р. на посаду голови Держкомрибгоспу «кучмівського» менеджера Миколи Шведенка призвело до руйнівних наслідків. За вісім місяців його керівництва в галузь повернулися «схеми» епохи Кучми, які були відомі Швиденку на практиці. За два роки його правління за приблизними підрахунками галузь втратился близько мільярда доларів!
Але спочатку підрахуємо: що мала Україна на початку своєї державності.

Потенціал океанічного рибопромислового флоту України нараховував:
Севастопольське державне підприємство «Атлантика» (СГП «Атлантика»), створене 1972 року. До складу цього потужного за радянських часів рибопромислового підприємства, станом на 1994 рік (саме тоді Шведенко отримав від Кучми посаду Міністра рибного господарства) входили:
- 41 крупнотонажне океанічне судно-завод, які виробляли в світовому океані товарну океанічну рибу, рибні консерви, рибне борошно і жир.
- 5 берегових виробничих підприємств.
- 4 великих об’єкти соціального призначення та сфери відпочинку.
Чисельність працюючих в СГП «Атлантика» перевищувала 6000 осіб. Майже четвертій частини всього працездатного населення Севастополя СГП «Атлантика» надавало стабільний прибуток і формувало майже 40 процентів міського бюджету.
На 1994 рік частка СГП «Атлантика» у виробництві рибної продукції України складала 44 проценти - це 365 000 тон на рік, що забезпечувало середньорічне споживання кожним мешканцем України 19,2 кг рибопродуктів, що відповідало фізіологічно обґрунтованій медичній нормі. Сьогодні українець споживає не більше 12 кг рибо продукції, з якої частка імпорту - 80 процентів. Для порівняння: нині всі українські рибалки здобувають 216 тис.тон. риби на рік, з яких 98 тисяч тон - зусиллями океанського флоту.  

До цього додамо очевидну економічну вигоду роботи флоту: в середньому рентабельність океанічних суден була не нижче 30 процентів). Тим не менш, «Атлантика» була зруйнована та розкрадена. Й не лише вона. За руйнацією та знищенням СГП «Атлантика», «Югрефтрансфлот», «Керчрибпром», «Південрибпошук», інших підприємств океанічного промислу та переробки стоять М. Шведенко, Ф. Титаренко, О. Пуго, Д. Шарко, про що неодноразово заявляли авторитетні працівники галузі. Але їхні слова не хотіли чути.

Далі - опис процесу розкрадання в деталях.

У листопаді 1994 року Перший заступник Міністра рибного господарства України В.Верходанов передає кращі судна СГП «Атлантика» - плавучі консервні заводи: «Маршал Судець», «Конструктор Кошкін», «Море содружества» і рибопромислове судно «Генерал Остряков» в оренду створеному ним же підприємству – Корпорація «Інтеррибфлот».
Умови оренди були вкрай невігідними для СГП «Атлантика». Значні збитки державі підтверджували неодноразові перевірки КРУ, які проводились за запитами СБУ. Зокрема, було встановлено, що після передачі суден в оренду, їхнє спорядження, забезпечення та ремонт виконувались за рахунок коштів СГП «Атлантика». З інших суден СГП «Атлантика» знімали обладнання, технічні пристрої, запасні частини й встановлені на судна, які передавалися в оренду фірмі Верходанова.
Більше того, державна «Атлантика» виступила гарантом приватного «Інтеррибфлоту» за банківським кредитом, виставивши в якості застави власні судна, які поставили на відстій у причалів Севастополя замість того, аби вони працювали, виробляли продукцію й заробляли гроші для держави.

У такий спосіб міністром Верходановим була запущена схема накопичення боргів державними риболовними компаніями. На початок 1997 року загальна заборгованість СГП «Атлантика» перед бюджетом і фондами склала понад 5,8 млн. тодішніх гривень. Того ж року договори оренди суден «Маршал Судець», «Конструктор Кошкін», «Море содружества» і «Генерал Остряков» були переукладені строком до 2002 року, після чого Верходанов пішов з держслужби та легально очолив створену їм Корпорацію «Інтеррибфлот» та  інші фірми: ТОВ «Мінрибпром», ТОВ «Інтеррибпром» - офіційні орендарі суден державних компаній - за договорами оренди від 1997 року.
Завдяки змінам до договорів оренди, підписаних його наступником Шведенком, Верходанов не лише не сплачував орендну плату, а й зробив СГП «Атлантика» боржником своїх фірм.
До 1999 року корпорація Верходанова перетворилася окрім іншого на власника великої кількості нерухомості в Севастополі і на материковій частині України. Все це відбулося за рахунок відкритої руйнації державного підприємства «Атлантика».
Окремої уваги заслуговує період 1995 – 1997 років, коли було завдано грандіозних втрат «Атлантиці».
За вказівкою керівника Мінрибгоспу Шведенка судно «10-я пятилетка», що належало СГП «Атлантика», передали в оренду приватній компанії з сумнівною репутацією «Кримтрансфлот», яка направила судно в територіальні води Аргентини, де судно арештували й Держава його втратила назавжди. Винних та відповідальних – немає.
Тоді ж було укладено угоду з турецькою фірмою на реконструкцію та будівництво бази відпочинку «Ізумруд», що належала СГП «Атлантика» на Південному березі Криму. Турецькій фірмі та її субпідрядникам перераховали величезні суми з перевищенням всіх норм і лімітів, але роботи не були виконані. В результаті контракт розірвали, перераховані кошти зникли назавжди. Винних та відповідальних – немає.
СГП «Атлантика» перераховувала грошові кошти на будівництво заводу холодильників в Казахстані, які також зникли.
СГП «Атлантика» взяло участь у будівництві найпотужнішого в Севастополі нафтового комплексу «Югторсан», й стало акціонером акціонерного товариства. По завершенню будівництва комплексу пакет акцій СГП «Атлантика» за рішенням Шведенка продали за мізерну ціну власникам нафтового комплексу.
Флагман риболовного океанічного флоту України, унікальне судно – плавучий завод французької побудови БКРТ «Анатолій Халін», за сприяння державних органів влади України звільнили від арешту в Нідерландах, після чого він пришов для ремонту в Севастополь. В результаті чи-то халатності, чи-то умисних дій, під час ремонту на судні виникла пожежа, судно згоріло на очах тисяч севастопольців. Винних та відповідальних – немає.
Економіка України потребувала інвестицій, влада зверталася за допомогою до країн світової спільноти. Водночас на найвищому рівні державної влади відбувалося нахабне розкрадання державного майна та коштів.
Так, у відповідності до програми розвитку рибної галузі на Чорноморському суднобудівному заводі у Миколаїві розпочали будівництво сучасних рибовидобувних суден для СГП «Атлантика».
Для завершення будівництва не вистачало близько 20 млн. гривень. За сприяння Шведенка під гарантії уряду був отриманий кредит в 10,6 млн. доларів США строком до 1 року під 18% річних. Але замість прозорого використання кредиту, паном М.Шведенком була обрана офшорна схема. На Британських Віргінських островах зареєстрували фірму «Fishing Company S.A.», куди перерахували кредитні гроші й приписали пізнішне побудовані сучасні судна: «Олександр Буряченко», «Капітан Русак», «Професор Михайло Олександров». Це було «сміливе» рішення: створення державної офшорної компанії…
Під цю схему було підписано розпорядження КМУ від 20.08.97 № 460-р.
У такий спосіб Уряд України та Держкомрибгосп дозволили уникнули сплати податків на користь власної держави та порушили цілу низку законів. Компанія була юридично і фактично виведена з-під контролю держави: вона є нерезидентом України, гроші державного бюджету отримані нею незаконно. При цьому Держкомрибгосп (М.Шведенко) жодних кроків щодо повернення компанією кредиту не вживав.
В результаті цієї операції держава втратила 3 сучасних потужних траулери вартістю 8,54 млн. дол. США, не сплачених податків на 2,5 млн. дол. США, а також 10,6 млн. дол. США неповернутого банківського кредиту.
У 1999 році Генеральна Прокуратура України провела перевірку і внесла подання Кабінету Міністрів України про усунення порушень, які ніхто не усунув досі.
Вже невдовзі - у 2000 – 2001 роках з Державного бюджету України було виплачено 26,7 млн. гривень для погашення зобов’язань офшорної компанії «Fishing Company S.A.» перед Ощадбанком, в той час коли Компанія була цілком спроможна, хай не в повному обсязі, але виконувати власні зобов’язання (прибутки компанії щороку становили близько 2,4 млн. дол.).
Щодо долі сучасних суден, то вони вже фактично вкрадені у держави. Документи, що знаходяться в Севастопольському морському рибному порту свідчать, що стовідсотковим власником судна «Капітан Русак» вже є компанія «Fishing Fox Ltd», яка зареєстрована на Кіпрі. Судно «Александр Буряченко» належить компанії «Fishing Lion Ltd», зареєстрованій на Кіпрі, а власником судна «Профессор Михаил Александров» - компанія «Fishing Seal Ltd», теж зареєстрована на Кіпрі, що є офшорною зоною.
Ці судна продукцію для держави не виробляють, податків від їхньої діяльності держава не отримує, прибутку від експлуатації держава не має.
Для чого ж були витрачені державні кошти, для чого створили офшорну фірму-власницю суден? Пошуком відповідей на ці та інші запитання займалась Рахункова палата України

Отже офшорна компанія – нерезидент отримала від «багатої» України фактично подарунок у вигляді трьох нових сучасних риболовецьких траулерів, кожен з яких за не сприятливіших обставин приносить за рік понад 1,5 млн. дол. США чистого прибутку. Кому приносить – невідомо, але точно відомо, що не державі…

1998 року до операції зі знищення державного океанічного рибопромислового флоту вступає пан В.Андрєєв – керівник ВАТ «Югрефтрансфлот». До руйнації СРСР ця компанія була власником 60% всього рефрижераторного флоту СРСР і 100% - України.
На початок 90-х років Андрєєв налагодив близькі стосунки з грецьким бізнесменом і судновласником Ласкарідісом, серед офшорних компаній якого була «Лавінія корпорейшн», зареєстрована в Ліберії.
В результаті співробітництва пана Андрєєва та пана Ласкарідіса, державна власність – рефрижераторні судна, були приватизовані, а після цього переведені у власність пана Ласкарідіса.
Далі пан Андрєєв та чиновники Мінрибгоспу, без підтримки яких втілити задумане не можливо, звернули погляди на рибодобувний флот: судна СГП «Атлантика», «Керчрибпром», «Південрибпошук». Андрєєв знов зустрів повне взаєморозуміння керівників Мінрибгоспу: М.Шведенка та його першого заступника В.Бондаренка.
Результатом «спільної співпраці» стала вже згадувана «Fishing Company S.A.» з її суднами «Олександр Буряченко», «Капітан Русак», «Професор Михайло Олександров», яку передали в керування Андрєєву, а СГП «Атлантика» очолили погоджені з ним О.Кобзар та О.Чубач.
У квітні 1999-го за вказівкою першого заступника Держкомрибгоспу Бондаренка судно «Володимир Калінін» передали в оренду київській фірмі «Международный центр информационных технологий». Ця фірма, в свою чергу, передала судно в суборенду громадянину РФ А.Пономарьову.

Пономарьов направив його в Сенегал, де Пономарьов заборгував велику суму. В результаті судно арештували за борги і продали. Зараз воно носить ім’я «Dakota» і працює під прапором республіки Гвінея.
Орендатор – «Международный центр информационных технологий» не сплатив Державі ані копійки орендної плати,  незаконно передав судно в суборенду, втратив державне майно, але у керівництва Держкомрибгоспу не виникло жодних претензій. Всі звинувачення адресували правонаступнику СГП «Атлантика» - ГП «СУОР».
В липні 1999 року Керівництво ВАТ «Югрефтрансфлот», отримало у розпорядження останні найбільш рентабельні судна «Атлантики» «Олександр Буряченко», «Капітан Русак», «Професор Михайло Олександров». До того часу в СГП «Атлантика» накопичились величезні проблеми: зростаюча заборгованість у бюджети і фонди, кредиторська заборгованість, необхідність модернізації берегових підприємств, невиплачена заробітна плата.
За згодою з ВАТ «Югрефтрансфлот» керівництво Держкомрибгоспу реорганізує СГП «Атлантика» на три самостійних підприємства, в результаті чого флот був відірваний від берегової структури, а берегові підприємства залишились без основного замовника. Багатотисячний колектив СГП «Атлантика» в один день був звільнений з СГП «Атлантика» і оформлений на контрактній основі у створене підприємство Державна крюінгова компанія «Атлантика», яка не мала на балансі засобів виробництва і займалась лише підбором кадрів для суден всіляких судновласників.
Зробивши таким чином «реструктуризацію» СГП «Атлантика», пан Шведенко виконав завдання, очевидно, поставлені паном Андрєєвим:
- берегові підприємства, створені для забезпечення флоту, залишились без флоту, сам на сам зі своїми проблемами;
- багатотисячний колектив СГП «Атлантика» був відсторонений від приватизації державного майна підприємства;
- ГП «СУОР» з решткою державних суден потрапило у залежність від пана Андрєєва, який мав все необхідне для забезпечення суден;
Керівником ГП «СУОР» призначили керованого О.Кобзаря.
12 серпня 1999 року стало початком завершальної стадії: підпорядкування всього діючого рибопромислового флоту ВАТ «Югрефтрансфлот». І знову використали офшорну схему: всі діючи судна передали в керування офшорній фірмі Андрєєва «Livingstone shipping inc», зареєстрованій в Панамі.
При цьому, «Livingstone shipping inc», маючи на балансі лише стіл та комп’ютер, отримала в повне розпорядження:
- 17 рибовидобувних та транспортних суден;
- вироблену цими суднами продукцію, яка знаходиться в них на борту, на суму 2.075.000 доларів США;
- вироблену, реалізовану , але ще не оплачену цими суднами продукцію на суму 2.337.800 доларів США.
В серпні 1999 року СГП «Атлантика» залишилось без флоту, після чого її керівником призначають С.Курдюкова.
На той момент всі підприємства «Атлантики» не працюють за відсутності замовника; - все майно та виробничі площі здані в оренду на невигідних умовах; бази відпочинку передані в оренду кримінальним структурам на 50 років;  розкрадені товарно-матеріальні цінності зі складів та суден на мільйони гривень.
Серпень 1999 – червень 2000 року: штучне створення боргів та підведення до банкрутства ГП «СУОР».
Керівництво ГП «СУОР» діють за вказівками керівників ВАТ «Югрефтрансфлот» та «Livingstone shipping inc» - Андрєєва, Федотова, Єфремова. «СУОР» бере кредити на забезпечення життєдіяльності флоту, переданого в керування «Livingstone shipping inc». Ремонт, потреб суден необхідним здійснюється через фірми та фірмочки Андрєєва. Вся вироблена суднами продукція залишається у розпорядженні «Livingstone shipping inc».

Водночас із штучною накачкою боргів, керівництво «Livingstone shipping inc» виводили з виробничої діяльності судна, які потребують значних витрат на ремонт, що не входило до планів власників «Livingstone shipping inc». Так, як не потрібні, були приведені в Севастополь і поставлені на відстій судна «Марія Поливанова», «Шепетовка», «Таганрог», «Орліноє», «Григорій Ковтун», «Курс». При цьому через відсутність у ГП «СУОР» власного причалу, ці судна ставили на відстій у підприємства, підконтрольні ВАТ «Югрефтрансфлот», що приводило до збільшення боргів «СУОР» перед паном Андрєєвим.
До червня 2000 року були створені передумови так званої «приватизації за борги».
Водночас, з метою недопущення стягнення за боргами перед «Атлантикою», нерухоме майно великого боржника «Атлантики» - фірми «Інтерфлот» (Лос Пальмас, Іспанія) – два офіси у Лос Пальмасі вартістю більш ніж 1 000 000 доларів - були переоформлені за сприянням керівництва «Livingstone shipping inc» у власність фірми пана Ласкарідіса – «Італомар».
Основні показники державного підприємства «СУОР» за період «керування» його суднами «Livingstone shipping inc»:
- борги перед бюджетом – 1 662 600 грн;
- борги у пенсійний фонд – 2 460 700 грн;
- борги по заробітній платі – 2 954 000 грн;
- кредиторська заборгованість – 92 855 600 грн.
Крім того, по боргах, які з’явилися під час «керування» флотом фірмою «Livingstone shipping inc», в порту Лос Пальмас (Іспанія) накладені додаткові арешти на судна «Генерал Петров», «Анатолій Ганькевич», «Пятигорск», «Біосфера».
2000 року керівник «СУОР» Курдюков, намагаючись зберегти флот та відродити СГП «Атлантика», висуває свою кандидатуру на посаду Генерального директора ГП «СУОР».
Призначення Курдюкова суперечило планам Шведенка. За його вказівкою в керівництві «Livingstone shipping inc» залишили найкращі судна ГП «СУОР»: «Олексій Слободчиков» та «Іван Голубець» - ніби то для погашення кредитної лінії, наданої фірмою Ласкарідіса «Лавиния Корпорейшн».

Крім того, за вивід з під управління «Livingstone shipping inc» інших суден, керівництво ГП «СУОР» взяло в «Енергобанку» кредит та перерахувало 1 000 000 доларів на рахунки «Livingstone shipping inc». Після чого керівництво Укрдержрибгоспу на чолі із паном Шведенком відсторонилося від вирішення проблем ГП «СУОР» ними ж і створеними.
Штучні борги «СУОРу» нестримно підводили його до банкрутства.

В лютому 2001 року судна «Фільченков» і «Стратосфера» арештовують за борги в Бургасі за позовом фірми «Трамп Ойл». У травні за тим же позовом арештували судна ГП «СУОР» «Сапун-гора», «Соколіноє» в Новій Зеландії.
Водночас прокуратура припинила кримінальне переслідування керівників фірм «Інтерфлот» та «Італмар» («Лавінія Корпорейшн», «Livingstone shipping inc»). В решті решт підприємство ГП «СУОР» потрапило до рук тих самих людей, які розпочали знищення СГП «Атлантика» у 1994 році з приходом пана Шведенка до влади. Коло замкнулося!
Після цього Укрдержрибгоспом було створено ще п’ять підприємств у Севастополі, які отримали частки основних засобів ГП «СУОР» і на січень 2005 року руйнація та розкрадання державного океанічного флоту була остаточно завершена паном М.Шведенком та його ставлеником С.Алимовим.
Під час чергової реінкарнації в кріслі керівника рибної галузі в серпні 2008 року Шведенко зробив все, аби Держкорибгосп програв суд на користь ЗАТ “СРДК”. У таким чином московські власники ЗАТ “СРДК” юридично оформили на себе державне судно “Анатолій Гриневич”. Також ця компанія шахрайським шляхом за сприяння Шведенка заволоділа судном “Григорій Кофтун”. Зазначимо, що ЗАТ “СРДК” не виконало всі умови приватизації.
Аби продемонструвати свої здібності, Шведенко активно зайнявся фальсифікацією звітності. Весь океанічний вилов риби, а це 80% загального вилову України, зараховується як спожитий українцями. Але ж риба, виловлена в океан,і в Україну не завозиться. Крім того, до звітності по вилову риби приписуються вилови на суднах, які знаходяться в оренді ті працюють на інші держави. Споживання риби на душу населення таким чином необґрунтовано завищено понад в 2 рази!

Найгірше ж те, що політика Шведенка призвела не тільки до розкрадання галузі, а й до вивозу за кордон флоту і активів.
У наведений вище спосіб країна позбавилася не лише сучасного флоту, а й необхідної кількості рибної продукції.

Після Помаранчевої революції Шведенко нарешті позбавили посади, але він не лише уник покарання, а й за часів прем’єрства Тимошенко повернувся на старе місце. А, наприклад, представник фракції «НУ-НС» у Верховній Раді В.Стретович погрожував виходом зі складу Коаліції у випадку не призначення Шведенка на посаду. Й лише 2010 року він остаточно її позбувся. Але ж нинішній глава Держрибагенства Сергій Дроник, прикордонник за фахом й людина донецького клану, є талановитим продовжувачем традицій Шведенка. Але від пана Дроника не чутко заяв про порятунок того, що "недорозкрадено". За нього це робить громадський діяч, голова "Асоціації рибалок Криму" Сергій Яценко: "Из-за российской аннексии Крыма Украина может потерять все 7 судов океанского рыболовного флота, которые приписаны к севастопольскому порту. Семь судов океанского флота сейчас находятся на промысле в океане, и руководство Крыма дало установку этим судам возвращаться Севастополь и поднять российские флаги», - каже Яценко.

За його словами капітани суден досі не ухвалили рішення про подальші дії й на цей момент всі вони працюють під українськими прапорами відповідно до українських міжнародних квот.

".