СВІТОМ ПРАВЛЯТЬ ГОБЛІНИ

ЦІ. Танцюють всі. Чоловіки жінок, жінки чоловіків і навпаки Горілка, розтікаючись столами формує ту стихію, де тонуть найсильніші. Присівши біля компютера павучок юнака обчислює ДАО. Компютер видає неприємні новини. Кранти! Кришка! Причини засекречено. Розкриття загрожує смертю. Світом правлять гобліни. Недорікуваті самураї ідіотизму, слабоволля та клімаксу, про який так довго говорив більшовикам Лесь Подервянський. Поки гучить музика, народ витанцьовує халяндри, потягує кайфок, вдихаючи ніздрями звуки, видихає одкровення пуків тарганоподібного Далі. Галю, приходь, - закликає бард молекулу життя. Дарма. Силуети вже не відкидають тіні. Макабричні маріонетки Путін, Сталін, Пол-Пот викаблучують Калінку, каламутними буркалами віддзеркалюють вкраїнських музик над запакованим в бетон узбережжям Сени. Віртульні силуети віртуальної нації на тлі таджицьких, казахських, сибірських діаспор та інших закапелків фантомної родінки. Панічно взвізгівая, вона зі стахановським завзяттям видає нагора попсу, вибудовує терикони черепів у Чечні та інших ареалах національного зацікавлення. Герой, діставши за Куликівську битву пятірку з флюсом, втрачає ознаки героя. Він розуміє, що навіть краща жінка Парижу не може дати більше ніж вона має. Степом знову викаблучує орда. Ти казала у віторок когось замочимо в сортирі Загиджені стіни незбагненої духовності. Галю, чи спрaвді горіла сосна, чи справді паляла? Хочеться вимахувати пістолетом та погрожувати фізичною розправою невідомо кому. Миролюбні наміри барда не викликають сумніву. Ще кілька ударів по струнах, ще кілька стрибків. Народ, шизіючи, поволі вимучує з себе першу букву української абетки так вправно надиктованої своїми в дошку пацанами. Фанат тремтячими пальцями вимацує обвуглені букви автографа. Губи його вимовляють сакральне Атас. Підошви  відчувають, як з-під них вислизає земля.

Андрій ОХРІМОВИЧ, спеціально для Іншого Боку