Назад – в кеш

Майже всюди є термінали за виключенням стихійних торговців й мереж кіосків з торгівлі сигаретами. Особисто спілкувався з непримиренним борцем за сумлінну сплату підакцизу паном Гетьманцевим. Той обіцяв навести лад. Минув рік, торгівля тютюном у кіосках – виключено за кеш. Тому сигарети купую лише в супермаркетах – там не крадуть податки.

Але Нацбанк робить все, аби я знов полюбив кеш. НБУ обмежує операції по банківських картках 100 тисячами й лише 30 переводами на місяць. Це аргументують боротьбою з відмиванням коштів. Звучіть смішно, коли у нейтральних водах курсують судна з тонами кокаїну на борту, які є твердою валютою у брудних розрахунках, коли весь світ йде у кріпту… Що цікаво: в Україні обмежують лише «вихідні» платежі, а от надходження на карту – безлімітні. Може таким чином влада збирається притиснути неоподатковану інтернет-торгівлю… Ясна річ, у будь-який момент служба фінмоніторингу банку може запитатися у комерсанта: хто це переводить вам гроші, чи належать вони вам, й вимагатиме підтверджуючі документи, пославшись на постанову НБУ. Але ж торговець може відкрити скільки завгодно рахунків й що тоді? А як щодо презумпції невинуватості? Чому клієнт банку має щось доводити? Підозрюєте – доведіть. Банківська система має всі необхідні інструменти для відстеження руху коштів. Є обґрунтовані підозри – порушуйте кримінальне провадження, розслідуйте…

НБУ пояснює своє поліцейське рішення щодо громадян тим, що мовляв, останнім часом дуже активізувалися міжбанківські р2р переводи. Щось тут не чисто – треба всіх обмежити й всіх перемогти. Відкрию фінансовим геніям з Нацбанку таємницю: безготівкові переводи стрімко зростають, бо стрімо розвивається онлайн-банкінг. Одразу зникли черги до банківських кас та менеджерів, народ вже не бігає з торбами грошей по банківських установах: все відбувається онлайн.

Одна з причин, через яку люди радо переходять в онлайн-банкінг – дуже шкідливе, нелюдяне рішення НБУ, за яким громадянин, який довірив банку власні кошти, має право забирати не більше 100 тисяч гривень на день. Наголошую: це його кошти, й він хоче їх повернути, але в разі, коли сума чималенька, мусить ходити до банку як на роботу день за днем. Це принизливо, незручно, небезпечно.

Таке правило ввели на початку війни аби не завалити банківську систему через панічні настрої клієнтів. ОК, але ніякої паніки давно немає, люди звикли жити поруч із війною, всі хто хотіли й змогли вже виїхали й давно перевели статки в кеш, золото, акції... Чому досі діють обмеження на зняття готівки? А просто НБУ так хочеться, просто банкірам плювати на громадян. Раптом у вас лежало на депозиті кількасот тисяч, ви хочете їх покласти в інший банк й не бажаєте зайвий раз ризикувати, тягаючи готівку й кілька днів ходити до каси, аби отримати кревні сто тисяч. Здається все просто: відкриваєте рахунок в іншому банку й переводите на нього всю суму. Здається – всі задоволені: немає черг в касах банків, гроші не залишають банківської системи, людина не витрачає масу часу на візити до банків, здійснюючи переведення ВЛАСНИХ коштів, не встаючи з дивану… НІ, держава так не вважає! Через постанову про фінмоніторинг вона примушує людину звітувати: де той взяв гроші? Та все ж зрозуміло: переклав з однієї кишені\банку до іншої. Ні, ти повинен це довести!

Де б людина не відкривала банківський рахунок, він прив’язується до паспортних данин й ІНН. Що вам ще треба? Дивіться від кого й до кого прийшли гроші – робіть свою роботу й не чіпляйтеся до людини. Ні – ти має довести й відзвітувати…

Такими неоковирними кроками НБУ буквально руйнує систему онлайн-банкінгу, в яку комерційні банки вклали чималі гроші й яку позитивно сприйняли користувачі.

Як держава намагається протидіяти відмиванню коштів? Буквально виштовхуючи людей з банківської системи, відлякуючи від безготівкових розрахунків?.. Люди просто почнуть переходити в кеш, повертаючись у часи 10-20-річної давнини, коли люди на касах довго копирсалися в гаманцях, а кишенькові злодії невтомно тягали чужі портмоне. Банківська система деградуватиме.

Так, готівка – це дуже незручно й клопітно. Але спілкуватися з державою – огидно. Тим, хто хоче й надалі жити онлайн, достатньо просто відкрити рахунки у декількох банках, розпорошити по них свої статки й мати стос карток. НБУ, ну що ти робитимеш: вигадаєш нову дурнувату постанову?..

 Очевидно, що владі плювати на громадянина, з ним поводяться як з кріпаком, знущаючись в адміністративному ражі.  Але ж той самий громадянин неодмінно згадає це приниження, коли дійде до виборчої урни. Схоже, влада не спроможна навіть це зрозуміти.