Рєшалови

Про це днями повідомив Центр Громадських зв’язків МВС. За всіма прикметами в лапу УБОЗ потрапив класичний «рєшалово». Можна впевнено прогнозувати, що в разі, коли затриманому не вдасться «повирішувати» власну проблему, ця справа завершиться щонайбільше засудженням самого «рєшалова». Але ніхто – ані народний депутат, помічником якого він є, ані громадська організація, у якій той керує цілим «підрозділом» - не засвітяться у цій історії й не матимуть жодних втрат й не понесуть відповідальності. Шкода!

Ми спробували з’ясувати подробиці цієї пересічної історії й дізналися дещо з того, чого не повідомив ЦГЗ МВС.  

Отже, затриманий свого часу очолював один з районних осередків ПР на Житомирщині, був депутатом облради попереднього скликання. Щодо членства у громадській організації, тут цікавіше. «Рєшалово» є членом ГО "Національний комітет по боротьбі з корупцією". Термін дії посвідчення - до 2013 року, посада - заступник начальника 1-го управління. Ми принципово не називаємо прізвище затриманого. Раптом він й насправді виявиться непримеренним борцем з корупцією…

Оскільки за слідами затримання громадського активіста не вдалося знайти жодних заяв згаданої ГО, на яку кинуто тінь, ми за власною ініціативою спробували зв’язатися задля отримання коментаря. Паралельно вирішили скласти враження про саму організацію, про яку раніше не доводилося чути попри її гучну назву. Зайшовши на сайт організації ми зніяковіли від сорому: як можна було не відати й не чути про таку впливову структуру національного масштабу! Один лише перелік представництв Комітету розтягнувся у довжелезну стрічку, в якій знаходимо найдрібніші села й райцентри країни. Щоправда, ніяких координат представників на місцях немає, однак є телефон довіри центрального офісу, за яким, напевно, вас оперативно проконсультують й спрямують до потрібного представника.

Але ж нам потрібна була не допомога Комітету, а коментар його керівництва щодо шахрая, який ганьбить чесне ім’я громадської організації. На жаль, ані «телефон довіри», ані інші телефони не відповідали попри розпал робочого дня. Не відповіли вони й дня наступного. Трохи дивно, чи не так? Грандіозна організація, розташована на вулиці Володимирській в самому центрі Києва, купа регіональних осередків… й жодної живої душі – ані шустрих кур’єрів, ані довгоногих секретарок, ані суворих генералів в отставці.

Нам не залишилось нічого кращого, як вивчати цей правозахисний табір за змістом його сайту. В результаті ми були близькі до релігійного екстазу. З усіх прикмет видно: маємо справу з надзвичайно впливовою організацією. В неї навіть є власні ордени-медалі, є однострої – з погонами, папахами для керівного складу, тощо. Ви тільки уявіть собі: виходить з джипу десь в райцентрі такий «єнєрал» у папасі, у лампасах, весь китель – в орденах, й прямує до голови сільради «боротися з корупцією». Тут кожен, ще до початку суворої розмови власноруч запропонує «вирішити питання по-мирному». От, мабуть житомирський «заступник начальника першого відділу Комітету» й вирішував, поки йому лапті не склеїли.

А нам все ж таки дуже шкода, що не вдалося відвідати центральний офіс Комітету, поспілкуватися із його керівником Вадимом Чорним. Довелося знайомитися заочно, прочитавши неоковирне інтерв’ю із ним, де окрім купи фотографій – він у дитинстві, він із мамою, він із сокурсниками, він – у керівному кріслі – нічого корисного дізнатися не змогли. Але ж ви подивіться на фото Чорного у своєму кабінеті. Чого вартий один лише стіл керівника: які масштаби, яке різьблення! Одразу видно: птах високого польоту.

В дійсності, як ви розумієте, ніякого відношення до правозахисної діяльності, чи-то боротьби з корупцією ця за змістом комерційна структура не має. Й ніякої інформації про результати її «боротьби» ми не на сайті не знайшли. Це звичанісенькі шахраї, все майно яких – стіл із різбленням, за яким вал’яжно посідає пан Чорний.

Суть бізнесу дуже проста: продаж посвідчень організації із гучною назвою, продаж всіляких медальок, ціна яким – копійка, й для бажаючих, за окрему платню пошиття форми: з кашкетом, погонами, лампасами й папахами. Так би мовити – повний джентльменський комплект аби розводити провінціалів. Щоправда, часом трапляються «технологічні помилки», як от із заступником начальника першого відділу (до речі, на сайті немає згадок про жодні відділи: структура Комітету складається виключно з Депаратментів – так солідніше).  Ну це – не страшно. На місце одного шахрая прийде десяток інших, а пан Чорний буде й надалі потрохи робити свій приватний бізнес з окутування лохів.

Власне, мова не про окрему групу пройдисвітів, а про систему. Адже подібних «комітетів з боротьби», «фондів з підтримки правоохоронних органів», тощо в нас мабуть більше ніж райвідділків міліції. Користі від них жодної. За всі роки незалежності жодна з таких структур не проявила себе як дієва дійсно корисна громадська організація. Всі вони – «дах» для діяльності бізнесменів, «рєшалов» й відвертих шахраїв.

Це не є секретом ні для кого. Достатньо згадати скандал міжнародного масштабу, що здійнявся наприкінці минулого року, коли Інтерпол зацікавився діяльністю «Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки», що була «прописана» за адресою головного офісу МВС на вулиці Богомольця. Міністру Могільову навіть довелося виправдовуватися перед пресою: не знали, не підозрювали, обов’язково наведемо порядок. Напевно, що ці «псевдо-інтерполівці» залишили офіс на території МВС, але ж ніхто не повідомив про покарання цього за змістом шахрайського угруповання. Напевно, що й у випадку із «Антикорупційним комітетом» відповість лише окремий шахрай, а сама організована злочинна структура та її керівники покарані не будуть. Хоча це дуже дивно, адже справа УБОЗу – не полювання за дрібними шахраями, а боротьба з системою – організованою злочинністю. А те, що йдеться саме про організовані злочинні групи, жодного сумніву немає.

Як відомо, здебільшого подібні «громадські організації» зареєстровані з ініціативи колишніх міліцейських, прокурорських та інших високопосадовців. Й офіси у приміщеннях силових відомств вони отримують не просто так. Й часом вони дійсно здатні «вирішувати питання». Отже, подібні структури – це корупційна прокладка між злодієм й правоохоронцем. Хтось має навести із цим лад, особливо з огляду на спрямованість нинішньої команди на боротьбу з корупцією. Але хто повинен це робити? Передусім, Мінюст може позбавити таких «псевдо борців та захисників» ліцензії. Але ж який ґвалт здійметься: караул, притискають громадські організації! Тоді логічно було б зайнятися такими «шарашкіними конторами» УБОЗу, аби ні в кого не виникало сумніву, що притискають не громадські установи, а шахрайські. Але надії на УБОЗ мало. Бо в нього теж є власні «громадські помічники».

Ви були колись на тренувальній базі спецпідрозділу «Сокіл», підпорядкованого ГУБОЗ МВС? Обов’язково відвідайте. Кілька гектарів піску неподалік Київського моря обнесено розкішною огорожею з буту та кованих грат, на в’їзді – «олігархічне» КПП, яким позаздрили б мешканці Конча Заспи. Цікаво, що б сказали платники податків, коли б побачили, як на тренувальній базі МВС в пісок гатяться шалені гроші. Щоправда, керівники УБОЗу аргументовано зауважать: ні копійки бюджетних коштів тут не закопано – все зроблено на пожертвування численних громадських «комітетів» й «фондів», які до нестями люблять рідний ГУБОЗ. Тільки чомусь не віриться в цю безкорисливу фінансову любов. Зрозуміло, що гроші дають комерсанти, у яких не все чисто з законом: за «спокій», за закриття справ, за «дах». Так хто буде боротися із корупцією в лавах МВС: ті, хто втягнуті в ці корупційні дії по самі вуха?

Очевидно, що проблему слід доалти комплексно, й без глибинних реформ завдання не вирішити. А реформи МВС не обмежуються скасуванням талонів попередження для водіїв й скороченням платних послуг МВС. Як казав всенародно відомий сантехнік: «Тут всю систему змінювати треба»…