Роль Авакова та МВС у розкритті вбивств на Майдані

Особливо мене, як очевидця та учасника розслідування злочинів на Майдані Незалежності, вражають не тільки заяви народних депутатів від правлячої коаліції та їх відкритих або прихованих союзників у Верховній Раді України, в т. ч. і з числа тих, хто називає себе «справжньою опозицією», про те, що саме з вини в. о. Генпрокурора Олега Махніцького, виявляється затягується розслідування злочинів на Майдані, хоча він на цій посаді перебував всього 3 місяці в післяреволюційний період, коли на місцях цих жахливих подій ще знаходились барикади і залишились мітингуючі, і по зрозумілій причині не згадують в негативному плані наступних Генеральних прокурорів, які були саме їх висуванцями і пропрацювали на цій посаді більше 2-х років, чого було цілком достатньо для одержання більш вагомих результатів на даному напрямку діяльності.

 

Тому, мене обурили останніми днями заяви і твердження народного депутата Антона Геращенка, який або свідомо заводить суспільство в оману (тобто бреше), намагаючись всіляко «відбілити» Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, або, не являючись фахівцем в правоохоронній галузі та не володіючи необхідною інформацією з цих питань, розповсюджує в ЗМІ абсолютно надумані дані про обставини викриття бійців роти спецпризначення Київського полку «Беркут» до найбільш тяжких злочинів, вчинених на Майдані, а саме: коли ними 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській були розстріляні з автоматів беззбройні протестувальники в результаті чого загинуло більше 40 осіб і сотні громадян були поранені.

 

Зокрема, не відповідають дійсності його фантазії про те, що начебто, саме А. Аваков викрив та доставив в ГПУ 16 бійців «Беркуту», яких О. Махніцький відпустив.

 

Змушений це категорично спростувати і повідомити, що в дійсності МВС України під керівництвом А. Авакова протягом перших 5-ти місяців навпаки чинило всілякі перешкоди слідчим ГПУ в розкритті злочинів на Майдані. Про це можна говорити і писати дуже багато.

 

Але, зараз про головне. Ні МВС, ні СБУ, ні особисто А. Аваков не мають жодного відношення до викриття бійців роти спецпризначення Київського «Беркуту» у масовому розстрілі людей на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року.

 

Це все було встановлено абсолютно слідчим шляхом слідчою групою ГСУ ГПУ протягом вже першого місяця нашої роботи, приблизно в кінці березня чи на початку квітня 2014 року. До речі, саме в той час, коли МВС за нашим дорученням проводило службове розслідування щодо причетності працівників міліції до злочинів на Майдані, але нічого корисного для розслідування ні слідчим ГПУ, ні суспільству не повідомили.

 

Приймаючи до уваги, що більшість бійців тодішнього Київського полку «Беркуту» і проживали на території їх дислокації, де сама територія і приміщення в той час були перетворені на справжню фортецю та цілодобово охоронялись озброєними спецпризначенцями, нами було прийнято рішення про ретельну підготовку до проведення слідчих і інших процесуальних дій по виклику чи доставці для допиту і затриманню 16 беркутівців, відносно яких на той час були зібрані дані про їх причетність до розстрілу людей на вул. Інститутській. Так як у слідчих були відсутні необхідні можливості навіть для одночасного їх виклику для допитів (беркутівці абсолютно не йшли на контакт, на повістки не являлись, а одночасний виклик такої кількості спецпризначенців викликав би у них почуття небезпеки і зірвав би проведення з ними слідчих дій), в один із днів на початку квітня 2014 року пізно ввечері, я запросив на нашу чергову нараду на вул. Борисоглібській Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, Голову СБУ Валентина Наливайченка та керівника ГУ МВС України в м. Києві Юрія Мороза, їх заступників і запропонував їм процедуру, завдяки якій ми могли реалізувати заплановане. Зокрема, керівництво ГУ МВС України в м. Києві повинно було викликати названих беркутівців у Главк, начебто, для проведення службового розслідування, де їх повинні були чекати наші слідчі, яким керівництво Київської міліції спеціально для цього мали надати цілий поверх і звільнити для проведення запланованих слідчих дій всі наявні там кабінети. В свою чергу, СБУ повинна була виділити необхідну кількість бійців спецпризначенців «Альфи», які б заблокували входи і виходи на цей поверх, щоб туди ніхто не зайшов і не вийшов без дозволу слідчого. При цьому спільно домовились про початок проведення слідчих дій на 9:00 конкретного дня.

 

Не дивлячись на те, що наші слідчі в призначений час були на місці, ніхто із беркутівців в Главк міліції не з’явився, хоча, ще раз наголошую, ці обов’язки на себе взяло керівництво Київської міліції і проти цього не заперечував Аваков.

 

Лише після моїх та начальника Головного слідчого Управління Ігоря Щербини неодноразових нагадувань, після 15:00 дня до слідчих для допиту з’явились не 16 бійців, як про це розповідає всезнаючий А. Геращенко, а лише 7 чи 8 осіб. Але і цих беркутівців слідчим не вдалося відпрацювати, бо вже після початку допитів перших із 4 чи 5 осіб із них, в кабінети Главку, де проводились слідчі дії, почали вриватись один за одним керівники Київського «Беркуту» і тодішній начальник Київського УБОЗу, які перешкоджали проведенню слідчих дій, закликали працівників «Беркуту» не давати ніяких свідчень і т.д., викликали із кабінетів в коридор наших слідчих і погрожували їм, із чого було зрозуміло, що і славнозвісна «Альфа» і керівництво СБУ не виконали взятих на себе зобов’язань. Тому, деякі інтерв’ю і того ж В. Наливайченко, до якого я взагалі відношусь з повагою, щодо його активної участі у викритті і затриманні беркутівців, яких підозрюють у розстрілі майданівців 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській, теж, м’яко кажучи, не відповідають дійсності.

 

Далі не знав А. Геращенко, а якщо і знав, то свідомо приховав і той факт, що в той день слідча група ГПУ не змогла затримати всіх тих беркутівців, які з’явились для проведення слідчих дій, по тій причині, що вже ввечері Київський Главк міліції був заблокований більше 300 спецпризначенцями, озброєними вогнепальною зброєю, які перекрили всі виїзди і виходи із будівлі, вимагаючи негайно звільнити і відпустити їх колег, а також викликали на місце подій Міністра внутрішніх справ і Генерального прокурора України. Під час переговорів із керівництвом Главку міліції, розлючений «Беркут» навіть застосував силу до одного із керівників Київської міліції. Біля 4-ої години ночі туди вимушений був під’їхати начальник ГСУ ГПУ

 

І. Щербина, якому і вдалося умовити цих озброєних беркутівців розблокувати виїзди та вивезти лише 3-х бійців на чолі із командиром роти Дмитром Садовником, які на той час вже були процесуально затримані і допитані, інших же бійців цієї роти (приблизно 4 чи 5-ох) слідчі були змушені відпустити, аби запобігти протистояння і кровопролиття.

 

І не дивлячись на те, що тодішній заступник Міністра внутрішніх справ В. Євдокимов обіцяв забезпечити явку всіх інших, причетних до розстрілу людей на Майдані, спецпризначенців цієї «чорної роти» до слідчих ГСУ, це так і не було виконано. Як повідомили мені пізніше слідчі, за інформацією одного із спецпризначенців, з бійцями полку «Беркут» після цього зустрічався особисто А. Аваков зі своїм заступником і пообіцяв їм повну підтримку, а також пояснив дії працівників ГПУ при затриманні їхніх колег, як виконання політичного замовлення. Свої слова керівництво МВС підтвердило і поступальними діями: в цей же час частину бійців роти спецпризначення, разом із закріпленою за ними зброєю, яка перевірялася як така з якої можливо були скоєні вбивства на вул. Інститутській (зауважу - без погодження з слідчими ГПУ), було відправлено в зону АТО. Більше того, через 3 місяці розслідування, замість покращення якості роботи оперативних підрозділів МВС України А. Аваков направив до ГПУ лист про необхідність припинення викликів до слідчих для допиту як свідків працівників міліції, і зокрема колишнього спецпідрозділу «Беркут», оскільки це, начебто, погано впливає на їх психологічний стан.

 

Оце вам і особисті «заслуги» А. Авакова у викритті 16 бійців «чорної» роти, які приймали участь у розстрілі людей на вул. Інститутській.

А якщо потрібні докази, того, що мною викладено, це можна уточнити у слідчої групи ГПУ, яка розслідувала ці події. Для ще більшої об’єктивності можна ознайомитись із детальним Звітом міжнародної дорадчої групи, яка незалежно вивчали ці обставини і прийти до аналогічних висновків.

 

І насамкінець. Звертаюсь в першу чергу до народних депутатів, які роздають інтерв’ю на цю тему: якщо точно не знаєте про ці обставини, не обманюйте людей.