Переворот без революції

— Андрію Володимировичу, які пріоритети діяльності робочої групи і чого очікувати від реформи кримінальної юстиції в найближчому майбутньому?

— Глава держави підписав указ, створив робочу групу і довірив очолити її людям, котрі не є представниками правоохоронних органів. Це дуже важливо і свідчить про те, що президент хоче провести ефективну реформу в цьому секторі. Глава держави виходить з такого: уже 15 років існують публічні зобов’язання України перед Парламентською асамблеєю Ради Європи, що стосуються реформи кримінальної юстиції та законодавства про прокуратуру. На одній з останніх зустрічей у Страсбурзі Віктор Янукович пообіцяв, що до травня наступного року, коли Україна головуватиме в Раді Європи, ми закриємо свої борги. Головним боргом у цьому плані є Кримінально-процесуальний кодекс, і глава держави позначив це для нас як пріоритетний напрям.

Друге, що цікавить сьогодні суспільство, а також європейських та українських експертів, — який шлях ми оберемо: задекларований парламентом, де зареєстровано проект закону «Про прокуратуру», чи запропонований Європою. Можу з упевненістю сказати, що ми не підтримуватимемо законопроект, зареєстрований у парламенті.

— Буде розроблено новий?

— Так, створимо новий законопроект. У його основу буде покладено законопроект, розроблений Міністерством юстиції України: він базується на основних європейських принципах.

Перед тим, як глава держави підписав відповідний указ, відбулася експертна дискусія на рівні вищого політичного керівництва держави, з участю керівників силових відомств. Після цього ми провели аналітичне дослідження. Проаналізували, скільки людей перебуває у нас за гратами без вироків суду з порушенням процесуальних строків. Чи потрібна нам така кількість людей у в’язницях? Звідки береться така кількість справ, які направляються на дослідування? Чому в нас усього один відсоток виправдувальних вироків (у Європі він становить 30—40%) і чому ми їх боїмося? Чи потрібне нам настільки часте застосування такого запобіжного заходу, як позбавлення волі? Чи потрібен нам прокурор у нинішньому статусі — кабінетний прокурор, бюрократ, що збирає папки документів, але реально не відповідає за розслідування від початку до кінця. Чи потрібен нам слабкий суддя? Чи потрібен нам слабкий адвокат, позбавлений законодавчої можливості однакового доступу до доказової бази нарівні з представниками обвинувачення...

У результаті цього аналізу ми побачили, що в нас є деякі правоохоронні органи, що створюють видимість боротьби з економічними злочинами, в яких усього один відсоток справ закінчується обвинувальним вироком. Правоохоронний орган, доцільність існування якого є дискусійною, отримує санкції на прослуховування телефонних розмов та інші обмеження конституційних прав громадян, а зі 100 порушених кримінальних справ обвинувальним вироком закінчується одна. Та й то людина виходить за амністією. Тобто закономірне питання доцільності такого кримінального переслідування. У цьому зв’язку глава держави поставив два основні завдання: той, хто скоїв злочин, повинен бути притягнутий до юридичної відповідальності, а той, хто не винуватий, не повинен бути засуджений.

Ми вирішили з’ясувати для себе: скільки кримінальних справ припадає на одиницю населення? Хай як дивно це звучало б десь у цивілізованій державі. Можна з упевненістю стверджувати: кількість кримінальних справ, за якими не тільки немає вироку суду, а й узагалі немає справи в суді, трохи менша, ніж кількість дорослого населення в нашій державі. Це означає, що по так званих фактових кримінальних справах (порушених за фактом злочину, а не проти конкретної особи. — Ред.) можна мати реальний вплив практично на будь-яку людину і поставити її в залежність від державної машини, конкретного чиновника-правоохоронця.

— Ви проти фактових справ узагалі чи в нашому виконанні?

— За новою європейською моделлю порушуються саме фактові справи. Проте фактових справ у тому вигляді, в якому вони існують у нас зараз, бути не повинно. Має існувати певна таємна частина слідства. Але з того моменту, коли прокурор готовий пред’явити документи в суд, починається відлік розумного строку, що не має перевищувати шести місяців. З цього моменту адвокат і прокурор повинні отримати абсолютно однаковий доступ до доказової бази, однакове право на ознайомлення з матеріалами справи, ведення допитів, збирання доказів, проведення експертиз тощо. Їх потрібно максимально урівняти в правах, і це забезпечить реальну змагальність процесу. Це наріжне положення, базовий принцип, на який нанизуватиметься все інше. Умовно кажучи, у процесі з’являться два адвокати: один — на боці захисту, другий — на боці обвинувачення.

— Ви готуєте радикальні зміни, що стосуються досудового слідства?

— Революції не буде, ми вважаємо, що правоохоронні органи повинні розвиватися еволюційним шляхом. За нашою новою ідеологією, слідством, здійснюваним правоохоронним органом, керує прокурор. Він стане процесуально незалежною фігурою і фактично керівником слідства починаючи з першої, таємної стадії розслідування і закінчуючи супроводом справи в суді. І все це робитиме один прокурор по кожній справі, а не десять, як зараз. Слідчі у всіх органах залишаться і займатимуться збиранням доказів.

У нас є найрезонансніші справи, фігурантів яких знає вся країна. І населення переконане в їхній винуватості. Ці люди дуже давно перебувають у місцях позбавлення волі, їх неодноразово показували по телевізору. У когось у кабінеті знайшли мільйон, десь ідеться про вбивство. Чому досі не розпочато розгляду справи по суті в суді? Чому досі незрозуміло, якщо говорити з юридичної точки зору, винні вони чи ні? Де вироки? Отже, у процесі реформи ми повинні позбутися цієї стадії, на якій слідчі і прокурори день і ніч працюють над тим, щоб знайти підстави для порушення кримінальної справи. Кримінальна справа має порушуватися швидше — з моменту, коли з’явилася відповідна інформація. Прокурор повинен дати доручення слідчим збирати докази, і з цього моменту прокурор повинен повністю забезпечити керівництво слідчими діями і в результаті передати справу до суду. Це означає, що, наприклад, справи, які ми називаємо сьогодні резонансними, за новою нашою ідеологією вже давно були б у суді. Це буде головним досягненням.

— Тобто процедура порушення кримінальної справи буде простіша?

— Звичайно. Закон передбачатиме кратне зменшення бюрократичних процедур на всіх стадіях, починаючи з таємної, оперативно-розшукової. Це торкнеться також обмежень конституційних прав громадян, за санкцією суду, звісно.

— А ви не боїтеся, що це відчутно позначиться на якості матеріалів кримінальних справ, які потім розвалюватимуться в судах?

— Так це ж добре. Тому що буде чітко видно, який прокурор відповідає за яку справу, і можна буде робити відповідні висновки. І таким чином у результаті реформи ми отримаємо більш інтелектуального прокурора. Прокурора, не залежного від своєї ієрархічної вертикалі, від вищого за рангом прокурора. Він не буде підпорядковуватися начальникові, а справді стане процесуально незалежною фігурою.

— Він і сьогодні за законом незалежний...

— Так, але фактично над ним є ще з десяток начальників, кожен з яких може викликати його, забрати справу... Крім того, сьогодні один прокурор щось санкціонує, інший порушує справу, третій підтримує обвинувачення в суді. А хто крайній, хто відповідає за якість, за результат?

— Що ж до процесу, то фундаментальне положення — це направлення справ на дослідування...

— Згідно з новим Кримінально-процесуальним кодексом, дослідування планується скасувати. Має бути одне з двох: обвинувальний вирок або виправдувальний.

— Це за дев’ять місяців, що залишилися до того, як Україна головуватиме в ПАРЄ, ви збираєтеся реалізувати такі плани? Скасування дослідування — це правильно й дуже важливо, але якщо зробити це ось так раптом, чи не дасть це відразу відсотків 70—80 виправдувальних вироків? Ви усвідомлюєте, до чого це призведе? Насамперед до масового виправдання тих, хто повинен був би сидіти.

— Я не поділяю вашого песимізму з приводу кількості виправдувальних вироків. Якщо є одна відповідальна людина, прокурор, який керує процесом від початку оперативної діяльності до передачі справи в суд і підтримання обвинувачення в суді, то у випадку, якщо він порушить закон, наприклад, добувши докази незаконним шляхом, він відповідатиме за це.

— Яке місце в системі влади ви збираєтеся відвести прокуратурі? Якими будуть її функції, крім того, про що ми вже говорили, наприклад, стосовно нагляду?

— Це окрема велика тема. Щодо закону про прокуратуру ми проведемо окрему дискусію, аналітичне дослідження. Зміни будуть, але революції не плануємо. Поки що ми змінюємо функції прокурора тільки в частині, яка стосується майбутнього нового Кримінально-процесуального кодексу. Що ж до загального нагляду, тут є низка чинників. Починаючи з того, яким буде рішення Конституційного суду України за результатами подання 252 депутатів. Згідно з тим, яка саме Конституція діятиме, різними будуть функції і прокуратури. Отже, поки що казати про це передчасно.

— Ким призначатиметься генпрокурор?

— Це також залежить від того, чи будуть ініційовані зміни в Конституції. Поки що не плануємо в це втручатися. Ми лише регулюємо процесуальний статус прокурора, його права та обов’язки і все те, що можна врегулювати законом, без втручання в конституційний процес.

— Звичайним громадянам мало цікаві тонкощі прокурорських функцій. Набагато животрепетнішне питання: чи припиняться катування громадян міліцією, чи з’явиться сенс у тому, щоб звертатися в правоохоронні органи по допомогу тощо.

— Переконаний, що нова кримінально-правова модель повністю унеможливить катування в правоохоронних органах. Заборона на дослідження судом доказів, отриманих незаконним шляхом, усуне цю проблему.

— Теоретично такі докази й зараз — поза законом. Кому це допомогло?

— Відповідно до нової кримінально-процесуальної ідеології пояснення особи можуть бути дані тільки в суді. Все інше, що отримано поза судовим засіданням, узагалі не має прийматися до відома. Це автоматично унеможливить катування.

— Найближчим часом усі зміни в діяльності правоохоронних органів будуть зумовлені ухваленням нового КПК. І цим ви поки що обмежитеся?

— Ми запропонували президенту внести новий Кримінально-процесуальний кодекс разом із законом про адвокатуру. Тут існує кілька основних моментів. Насамперед це безплатна правова допомога.

— За чий рахунок здійснюватиметься ця безплатна допомога?

— Ми пропонуємо вирішити дане питання таким шляхом: процесуальні стосунки з судом може мати тільки ліцензований адвокат. Адвокат, якому професійні повноваження делеговані адвокатським самоврядуванням. Воно, у свою чергу, повинно мати серйозні повноваження накладати санкції на адвоката за етичні, професійні порушення. Це означає, що, звузивши коло тих, хто матиме доступ у суд як адвокат, ми поліпшимо якість надаваних ними послуг. Водночас як плата за те, що право на цю професію нададуть вузькому колу людей, закон зобов’яже адвокатів виконувати і соціальні функції: по черзі надавати безплатну правову допомогу тим, кому вона належить за законом. Таким чином, це не стане тягарем для державного бюджету. У сам процес надання безплатної правової допомоги держава втручатися не повинна, це справа органів адвокатського самоврядування. Держава лише виконує функцію законодавчого забезпечення діяльності адвокатури.

Якщо в суд може ходити в ролі адвоката хто завгодно, до таких людей неможливо застосувати будь-які санкції. Навіть якщо представник сторони, наприклад, поводиться неетично щодо суду, порушує професійні правила поведінки. Вплинути на нього практично неможливо. Звужуючи коло тих, хто матиме доступ у суд як адвокат, ми вирішуємо й цю проблему.

Крім того, стати адвокатом буде не менше складно, ніж суддею чи прокурором. І відповідальність має бути відповідна.

— Новий КПК і новий закон про адвокатуру стануть першим етапом реформи кримінальної юстиції. Що далі?

— Наступним кроком у реформуванні системи кримінальної юстиції буде все, що пов’язано із законом про СБУ, міліцію, про оперативно-розшукову, контррозвідувальну діяльність, про прокуратуру, митницю та податкову. Там буде єдиний підхід, єдині принципи та методологія, засновані вже на новому Кримінально-процесуальному кодексі.

— Як у результаті реформи зміняться функції МВС?

— Поки що можна говорити лише про те, що випливає з нового КПК: МВС отримає швидкий доступ до збирання доказів, буде забезпечено набагато оперативніше надходження їх до суду через прокурора. В іншому поки що без революційних змін.

— Ви кажете, без революцій, а ходять чутки про 50-відсоткове скорочення міліції. Не те щоб громадяни сильно злякалися: у плані охорони наших прав її присутність не дуже відчутна, і все-таки — чи це правда?

— Можу спростувати таку інформацію. Але хочу сказати, що не можна багато очікувати від міліціонера, який отримує 1700 грн. Столяром чи слюсарем вигідніше працювати, ніж міліціонером. Легковажно було б обіцяти, що розпочнеться реформа — і відразу всі отримуватимуть велику зарплату. Знаю одне: вирішувати цю проблему в існуючій нині системі координат неможливо.

Сьогодні, якщо людина незаконно утримується під вартою, вся державна машина зацікавлена в тому, щоб винести їй вирок. Наша держава не заохочує виправдувальних вироків, така традиція і ментальність. І нам потрібно почати звикати до того, що виправдувальний вирок — це нормальне явище.

Наведу вам один приклад, подібних якому, мабуть, чимало. У Донецькій області Єнакіївський суд тримає в СІЗО незасуджену людину майже п’ять років. Цей випадок став мені відомий завдяки прийому громадян, які іноді просто живуть біля адміністрації президента, щоб домогтися справедливості. Я почав розбиратися із цим випадком як член Вищої ради юстиції. Відкрив провадження стосовно судді Єнакіївського суду за порушення присяги. Немає виправдань і пояснень тому, що п’ять років у СІЗО перебуває людина, обвинувачувана у вживанні наркотичних речовин, хоч би якою була мотивація судді. А як складуться долі сотень і тисяч інших людей, які не потраплять ні до кого на прийом? Отже, перший етап реформи покликаний повністю унеможливити такі випадки.

— Чи можна сьогодні спрогнозувати, чи залишиться в майбутньому така структура, як УБОЗ, і чи з’явиться, наприклад, щось на кшталт Національного бюро розслідувань?

— Ви знаєте, якщо ми реформуємо судовий процес, повноваження прокурорів і внесемо такі зміни до кримінального процесу, таке питання може відпасти само по собі. Воно стане неактуальним. Про структуру на кшталт НБР поки що не йдеться.

— Хоча ви й кажете, що революції не буде, окреслені перетворення значною мірою вплинуть на багатьох. Тут зачіпаються серйозні інтереси, і жорсткого опору правоохоронній системі вам не уникнути, а лобі в неї досить потужне...

— Цілком очевидно, що такий опір буде. Але немає жодного шансу щось змінити, якщо нічого не робити. Водночас ключовий момент у цьому плані — політична воля глави держави. А її продемонстровано останнім указом. І це дуже допомагає в переговорах із керівництвом правоохоронних органів. Якби це була ініціатива депутатів, опір був би набагато відчутнішим. Проте всі живуть у новій, цілком зрозумілій політичній реальності, отже, поки що особливого опору немає.

Також дуже важливо, що є зовнішній, європейський вплив, який позитивно впливає на наші внутрішні процеси. А розумні люди усвідомлюють: слід відмовитися від частини повноважень заради реформування того, чого не можуть зрушити з мертвої точки стільки років. Так, годинна розмова з одним із заступників генерального прокурора зробила нас однодумцями в цьому питанні, хоча починали ми з різних позицій.

Головне, що в Україні існує пропрезидентська парламентська більшість. Вона працює з досить великим запасом для ухвалення законів. Ми дуже сподіваємося, що наша ідеологія реформування кримінальної юстиції буде прийнята парламентом і почне втілюватися в життя. У мене навіть є така впевненість.

— Ви зараз орієнтуєтеся на європейські принципи та цінності при реформуванні кримінальної юстиції. Чому ж не робили цього під час реформування судової системи в частині неконституційних повноважень Вищої ради юстиції, наприклад?

— Повноваження ВРЮ можуть бути встановлені законом. Так ухвалив Конституційний суд України. Це означає, що дана норма закону відповідає Конституції. Але я поділяю стурбованість із приводу повноважень ВРЮ щодо призначення суддів на адміністративні посади. Водночас звертаю увагу на те, що роль адмінпосади тепер зведено до мінімуму. ВРЮ призначає суддю на таку посаду тільки за поданням органів суддівського самоврядування. Це означає, що чутки про вплив ВРЮ сильно перебільшені.

— Ну, не скажіть.

— Проте я згоден, що це була зайва дія з нашого боку. І якщо раптом Венеціанська комісія порекомендує нам у листопаді вилучити даний пункт із закону, виступатиму «за».