Юлія Тимошенко: ще не президент, вже журналіст

Тимошенко каже: імперські амбіції Росії не завершилися після падіння СРСР. Кремль намагається повернути великодержавний статус за рахунок сусідів. США і Європа мають стримувати Росію під контролем без ризику викликати нову холодну війну. Стаття посилається на першоавтора тези про стримування--американського дипломата Джорджа Кеннана, який працював у посольстві США по завершенню другої світової війни і надіслав до Вашингтону так звану «довгу телеграму,» у якій і виклав концепцію «холодної війни.» Тимошенко прагне стримувати Росію, але без холодної війни. Завдання це нелегке, усвідомлює вона, адже Росія вигідно займає серцевину світового геополітичного простору і успадкувала безжальну імперську традицію. Тимошенко певна, що підтримка Заходом економічних і політичних реформ в Росії не позбавила її від імперських амбіцій і експансіонізму.

Експансіонізм Росії ґрунтується на її економічному поступові завдяки світовій конюнктурі на енергоресурси, пише Тимошенко. Однак кожен крок вперед в економіці супроводжувався кроком назад в гуманітарній сфері--більший контроль держави над економікою породив корупцію і неефективність. Політична опозиція придушена, Путін, на відміну від Єльцина, який сприймав інакодумство як частину демократичного процесу, твердить Тимошенко, від початку був налаштований на її викорінення. Гітлерівський режим виник завдяки сильній промисловій державі, в якому наці захопили владу. Таких умов не було за Єльцина. Однак вони існують зараз, за Путіна. Тимошенко проводить паралель Росії з Веймарською Німеччиною. Чи не з цього порівняння випливає російський експансіонізм?

Європі належить найближчим часом визначити, яким чином встановити тривалі і вигідні стосунки з сильною Росією Путіна. Тимошенко непокоїть стан європейської безпеки перед лицем відновленої могутності Росії. Вона вказує на парадокс: політичні лідери звичайно не знають, що робити тоді, коли шанс на успіх найбільший, і навпаки, знають, як діяти, коли момент вже втрачений. Вона знову проводить паралель з політикою умиротворення Гітлера європейцями тоді, коли його треба було стримувати. Зараз не треба повторювати історичних помилок з Росією, тобто, не умиротворювати її, а стримувати. Себто, Росія сьогодні--це гітлерівська Німеччина в кінці тридцятих. В дипломатії важить лише сила, а не стан розуму тих, хто нею займається, чітко викладає Тимошенко.

Росія чітко сповідує гегемоністьку доктрину щодо своїх сусідів. Захід же не зробив достатньо для того, щоб вони--за виключенням Балтії--набули статусу на світовій арені. Москва тим самим тлумачиться як фактичний імперський центр, і це відповідає її самооцінці. Сакраментальне питання: що робити Заходові, щоб відучити Росію від споконвічних імперських проектів? Росія або зміниться зсередини, певна Тимошенко, або не зміниться ніколи. Це не значить, що Захід не має зовнішніх важелів впливу на ситуацію там. Він мусить наголошувати, що в разі зміни конституції, щоб дозволити Путіну балотуватися втретє, Росію виключать з «великої вісімки.» Росіяни, ґо хоум: Тимошенко радить домагатися виведення російських військ з незалежних держав-членів ООН, її сусідів. А стосунки Росії з ними мають розглядатися як міжнародна проблема, яка регулюється загальноприйнятними нормами міжнародної політики, а не як внутрішня справа Росії.

Захід має створити контрважелі протидії роісйському експансіонізмові, уважає Тимошенко. Газпром, згідно з її баченням, це колос на глиняних ногах, він не забезпечує  внутрішніх потреб. Газпром ставить під загрозу поставки в Європу. Тому нагальним є позбавити його монополії на інфраструктуру, певна Тимошенко, а ще краще--розділити його на виробника і транспортера газу. Путін, однак, цього не хоче, каже вона.

Висновок:Захід має підтримувати Росію, коли вона йде у напрямку до демократії і вільного ринку, і протидіяти її імперським амбіціям. Хто, однак, визначатиме, де перше, а де друге? Ймовірна відповідь, напевно, така: Росія має займатися облаштуванням своєї національної території. Такі дії не є імперськими. Все інше підпадає під цю категорію. Захід не має робити поступки російському гегемонізму, і відмовитися від неявної недооцінки незалежності республік колишнього СРСР, включно з Україною, про це йтиметься у статтіТимошенко «Стримання Росії», що вийде у травневому журналі «Форін Афферс».

Володимир Звіглянич, Голос Америки

Вашингтон