Події в Україні - погляд з-за кордону: боротьба між двома кланами

 Можна зітхнути з полегшенням: в інтервю британській газеті Таймс Ющенко заявив, що він не посилатиме танків для боротьби з парламентською опозицією. Криза, що паралізувала зараз Украну, не є загрозою для демократії, але за умови, що супротивники Ющенка здадуться. Політика, на його думку, не є автомобільний конвеєр, а завоювання сердець. Однак послужний список самого Ющенка досить неоднозначний. Два роки тому він став міжнародним символом мирних переворотів і намагань вести Украну до Європи з-під контролю Москви. Буш визнав це еталоном просування демократії в колись авторитарних країнах. Ющенко вижив від ймовірного отруєння діоксином, винуватці в якому і досі не знайдені, однак його політичне здоровя лишає бажати кращого. Побоюючись, що коаліція зможе здобути конституційну більшість, він розпускає парламент -вже вдвічі -і оголошує позачергові вибори в червні. Коаліція знову незгодна з цим, посилаючись на необхідність дочекатися висновків КС з приводу конституційності першого указу, обіцяючи звернутися туди з приводу другого указу, і погрожуючи Ющенку імпічментом. Якщо Ющенко хоче врятувати свою революцію, він має переконати більше українців в перевагах західного напрямку перед східним, пише лондонська Таймс.

 

Співробітник інституту європейських досліджень бірмінгемського університету Нет Копсі пише в британській Гардіан, що за кризою в Україні немає змови неоконсерваторів. Нинішня боротьба за владу - це питання внутрішньої політики, яке вирішиться лише шляхом нових виборів. Він полемізує з професором Адамом Суейном, який написав раніше в газеті, що указ Ющенка про розпуск Ради --це спроба державного перевороту, підготованого і фінансованого західними державами. Копсі вважає, що в нинішньої кризи внутрішнє коріння. Просто кажучи, президент і парламент нездатні конструктивно співпрацювати для здійснення ключових реформ в суспільстві, уряді і судочинстві. Ця криза не є результатом неоконсервативної змови, вважає Копсі, а Україна, як і багато інших пост-радянських країн, не має конституційного прецендента і не може домовитися щодо балансу влади між президентом, парламентом і судом. Натомість розгортається боротьба між двома Вікторами і відповідними кланами, пише Гардіан.

        

Ідеологія вашингтонських неоконсерваторів, пише у Файненшл Таймс редактор американського видання Христина Фріленд, полягала у просуванні свободи і демократії до країн з репресивними режимами. Зараз її автори--Вулфовиц зі Світового банку, Люїс Ліббі, якого визнали винним у лжесвідченні, і Конрад Блек, один з фінансистів цього руху, самі борються за власну свободу. А їхній світогляд розлетівся на друзки на полях битв в Іраку і Афгані. Однак, каже Фріленд, неоконсерватори, непотрібні у Вашингтоні, можуть виявитися корисними в Росії. Можливо, їхня ідеологія свободи малює уявну країну, де існують умови для свободи. Таким уявляв СРСР Сахаров--вільним від радянської влади. Гаррі Каспаров уявляє країну, вільну від кремлівського авторитаризму. Не треба бути неоконсерваторм, щоб розуміти, що заперечення такої можливості -- це не реалізм, а пораженство, зазначає Файненшл Таймс.

 

Володимир Звіглянич, Голос Америки

Вашингтон