Космічна Одіссея Черновецького 2006-2008

У колі близьких осіб Тимошенко ще влітку цього року присяглася знайти остаточне вирішення ситуації з «мером усіх киян» в разі свого повторного повернення в крісло прем’єра. Невідомо, чи була вона остаточно переконана в своїх шансах вдруге ввійти в ту саму річку, проте виконувати обіцянку тепер доведеться, адже в якості уважних спостерігачів тепер виступатимуть усі невдоволені столичні мешканці. А їхня кількість, судячи з останніх незалежних соціологічних опитувань, на відміну від проплачених мером, нині сягає щонайменше 70%.

Але це ще не вся правда. Адже питання відставки київського міського голови стало одним із пунктів коаліційної угоди, підписи під якою поставили 227 народних депутатів від БЮТ та НУНС, включно з низкою добродіїв, яким така постановка питання стала просто поперек горла. В числі останніх і рідний брат Президента Петро Ющенко, і батько секретаря Київради Станіслав Довгий. Зрозуміло, що як тільки БЮТ і зацікавлена частина НУНС спробує розпочати процедуру відсторонення Чернівецького через Верховну Раду (а про те, що такі плани вже почали реалізовуватися, свідчать періодичні зливи інформації з парламенту), питання пошуку необхідних 226 голосів постане з усією очевидністю.

Те, що команда мера не сидить склавши руки, стало зрозуміло вже минулого тижня з повідомлень про початок другого етапу операції «Гречка». Простіше кажучи, розроблена політконсультантами Льоні-Космоса мережева схема підкупу виборців, що діяла в Києві від 2002 року, запрацювала знову. Суть геніального винаходу полягає в простоті бендерівського принципу «Ранком гроші – ввечері стільці». Простіше кажучи, за п’ять років до дати Х (тобто 26 березня 2006 року) подільники майбутнього мера почали розкручувати маховик афери, наслідки якої кияни розхльобуватимуть протягом наступних десятиліть.

Столицю було поділено на 30 секторів, в кожному з яких почали діяли «тридцятники» (не плутати з «п’ятидесятниками») – менеджери з розподілу благодійної допомоги від структур, підконтрольних Льоні-Космосу. Під ними працювала рядова «піхота», яка на першому етапі обходила консьєржок, переписуючи прізвища киян, які потребували матеріальної допомоги. Потім до справи бралися власне «тридцятники», що самотужки обходили взяті на олівець квартири, уточнюючи списки, аби виключити звідти «мертві душі». У всіх опитаних принагідно запитували, за кого вони голосуватимуть на мерських виборах. Якщо називали прізвища, відмінні від Черновецького, людей переконували підтримати саме його.

Після того до справи підключалися «благодійники», які від імені майбутнього «мера всіх киян» почали доставляти незаможним столичним мешканцям продуктові пайки. Туди входили такі незмінні складові всіх українських виборів, як консервований горошок, тушонка та гречка. Тривала така «благодійність» аж до березня 2006 року.

На фінальному етапі всіх «облагодіяних» змушували дати розписку, що у бюлетені вони поставлять «галочку» саме напроти прізвища Космоса. Що більшість з отримувачів «гуманітарки» зрештою і зробила. Без урахування витрат на допомогу, за словами колишнього «тридцятника» Віктора Спірідонова, що нині позивається до Леоніда Чернівецького у Верховному суді у справі про підкуп виборців, операція «Гречка» коштувала 100-150 тис. баксів на місяць.

Паралельно з цією працювала ще одна «смачна» схема. Тут все було набагато вишуканіше. Як свідчив один з керівників київського штабу «Пори», приблизно за місяць до «списочників» завітали суворі люди в шкіряних куртках із пластиковими картками банку, президентом якого тривалий час працював Леонід Михайлович. Киянам, які отримали такі картки, було обіцяно, що в разі перемоги кожного місяця на їхній рахунок «капатиме» 50 гривень. Випадково чи ні, але саму таку суму почали отримувати всі київські пенсіонери від київської влади через кілька місяців після обрання Черновецького.

Сьогодні, попри величезний рівень недовіри до мера, його шанси на повторне обрання видаються доволі високими. І насамперед через неорганізовану метушню його основних опонентів. Попри публічні обіцянки противників мера, на сьогодні насправді не зроблено практично нічого, аби дійсно розпочати процедуру його відсторонення. Основні публічні опоненти міського голови – Юрій Луценко, Віталій Кличко, Микола Катеринчук, Михайло Поживанов, Анатолій Семинога – на ділі так і не довели серйозності своїх намірів. При цьому на того ж Поживанова вже більше трьох місяців працює тіньовий штаб, який щомісяця коштує його спонсорам близько 50 штук баксів. Та єдиним креативом, яким він відзначився, стали невиразні бігборди з обличчям нардепа.

Як свідчать результати спеціальних опитувань, ніхто з опонентів Космоса не може похвалитися високими рейтингами. Порівняно з 17-19% Леоніда Черновецького достойно виглядає лише Віталій Кличко, що має в своєму активі 14-15%. Про серйозність шансів решти претендентів поки говорити зарано (Луценко – 7%, Катеринчук – 4-5%, Поживанов – 2-3%).

Бракує київській опозиції і такого важливого ресурсу як медіа, причому саме столичні. Ті з них, які зайняли стосовно Черновецького відверто критичну позицію – «Газета по-киевски», сайти «Обозреватель» та «Кияни» - не працюватимуть також і в інтересах противників міського голови.

Натомість команда мера активно взялася до побудови потужного медійного ресурсу, хоча її методи і викликали кілька гучних скандалів. Головний політтехнолог Космоса Казбек Бектурсунов сприяв тому, аби 14 червня 2007 року Київська міськрада ухвалила рішення про створення медіа-холдингу комунальних засобів масової інформації. Згідно з цим рішенням, було заплановано реорганізувати комунальні підприємства «Редакція газети «Хрещатик», «Редакція газети «Вечірній Київ», «Редакція газети «Українська столиця», «Телерадіокомпанія «Київ», «Радіостанція «Голос Києва» шляхом злиття в закрите акціонерне товариство «Київський медіа-холдинг». При цьому 51% акцій холдингу відведено територіальній громаді Києва, а решта 49% - інвесторам на конкурсних умовах.

І хоча ці медіа так і не стали популярними серед киян, а перетворилися на годівницю для політтехнологів мера, свою роль вони все-таки можуть зіграти. Особливо якщо зуміють вибратися з павутиння скандалів. Так, набрав розголосу випадок, коли за поданням голови комісії Київради з питань культури та інформполітики Олександра Прогнімака була здійснена спроба відстронити в.о. головного редактора газети «Хрещатик» Дениса Жарких та в.о. головного редактора «Вечірнього Києва» Романа Кострицю. Скандал розгорівся через публікацію «Хрещатиком» іміджевої статті Прогнімака, яка більше нагадувала глузування. Непублічна версія, втім, твердить, що причиною розбірок стала вимога чиновника безкоштовно передати йому 10% акцій «Київського медіа-холдингу», і нарис в «Хрещатику» є лише видимою частиною айсбергу...

Менше з тим, але новій коаліції тепер доведеться розбиратися з головним публічним викликом її пануванню. Взявши владу в рамках всієї країни, Тимошенко і Ко просто не можуть оминути увагою, що Києвом розпоряджається ворожо налаштована проти неї амбіційна команда. Дозволити такий кричущий факт – не в характері нового прем’єра. А це означає, що «космічна Одіссея» може добігти свого кінця вже 2008 року.

Автор - шеф-редактор аналітичного проекту Polittech.org