ТЕМА

Борис Соболєв: про популізм, фінансовий колапс і концентрацію влади

10 октября 2008 | 09:56

Заступник секретаря РНБО Борис Соболєв розповідає сайту ТЕМА про наслідки для України світової фінансової кризи, неіснуючу пенсійну реформу, наслідком чого стане фінансовий колапс країни, про ракетників із зарплатнею в 2000 гривень, про членів кабміну, після яких трава не буде рости, про шанс для вітчизняних науковців й про уряд Тимошенко.


 
-                          Пане Соболєв, нині серед домогосподарок стало модним скуповувати золото й обговорювати насування економічної кризи. Що ви про це думаєте? Й що думає та робить РНБО, аби лихо з-за кордону не накрило Україну?
 
- Головне питання для нас: що може протиставити Україна цій економічній біді, аби наслідки світової кризи не стали настільки руйнівними, якими вони неодмінно будуть без вжиття відповідних заходів. Йдеться про певну роль, яку має зараз відіграти РНБО, до того ж негайно, аби унеможливити найдеструктивніший сценарій розвитку. Але для цього слід мати чітку картину, розуміння того, що відбувається сьогодні у світовій економіці.
По перше, уряд США та найбільш публічні фінансові установи цієї країни, які є лідерами за обсягами залучених ресурсів населення. Нині там відбуваються драматичні події. Різко погіршується стан державних фінансів США. Це спонукало паніку на ринку, оскільки наступні будуть світові страхувальники, такі AIG, Морган Стенлі, шостий банк США Ваковіа.
Ризик з фінансового сектору передався у реальний сектор, тобто у промисловість. Почали падати індекси Доу Джонса і знижуватися Стандарт енд Пуерз. Це свідчить, що світова економіка увійшла в рецесію і сподівання на те, що у такій ситуації Україну буде хтось рятувати чи допомагати, щонайменше - наївно. В умовах таких глобальних криз кожна країна покладається насамперед на себе. Це треба розуміти.
Внаслідок кризи економіка буде надалі падати. Особливо ж криза може загостритися протягом цієї осені – весни наступного року. Адже приватний капітал в основному перетікає із небезпечних активів у найбільш прийнятні – це товарні і сировинні ресурси, з яких на першому місці стоять нафта і газ. Ці галузі не очікували надвливання коштів. Отже, зараз падіння до 1,75 доларів до євро означатиме навіть не 400 доларів за кубометр газу, а до 700.
В нинішніх умовах потрібно розробляти найгірші сценарії розвитку ситуації. Ми сьогодні не маємо фіксованої угоди про постачання газу саме на період 2009 року. Щоб перейти на ціни навіть вдвічі вищі, треба реально прорахувати які саме галузі і як будуть реагувати на ціни на імпортні енергоносії.
З іншого боку РНБО має негайно заслухати раду НБУ з приводу грошово-кредитної політики на 2009 рік. Так сталося, що уряд схвалив проект бюджету на 2009 рік і подав його на слухання до парламенту, на маючи висновку нафтогазових цін, плюс не маючи реально затвердженої курсової політики і грошово-кредитної політики НБУ. Тобто, певне протиріччя або неузгодженість у плануванні загрожує  надалі лише погіршувати економічну ситуацію. Уряд провокує цим  небезпеку, бо не встановлює маяків для бізнесу. Бізнес дуже хоче дізнатись: що ми – держава – плануємо. Інакше бізнес не зможе розробляти власні корпоративні плани на 2009 рік. Про це говорять як українські так і закордонні компанії. На жаль, теоретики від Кабміну не розуміють, що бізнес без планування приречений. Функція держави полягає саме в тому, аби давати такі сигнали. Й що дуже важливо - надалі чітко їх дотримуватися. У зв’язку з цим потрібно тверезо оцінити проект бюджету, схвалений кабміном на 2009 рік. Здається, до багатьох приходить таке розуміння й, можливо через це нині цей проект активно критикується.
-                          Окрім обговорення світової кризи, цієї політичної осені в Україні з’явилася ще одна модна тема: критика дій уряду. Чимало прихильників БЮТ називають це голим популізмом й критиканством. Аби ваші слова не підпали під цю класифікацію, хочеться почути більше конкретики.
 
Моя критика стосується не лише дій уряду Тимошенко, а й низки попередніх його складів. Із загальних зауважень: стало поганою традицією ставити віз попереду коня. Тобто без ухвалення програми соціально-економічного розвитку, без жорсткої ревізії державних цільових комплексних програм, які складають основу бюджетного планування, визначати напрямки дій та видатки на це.
Справа в тому, що програмно-цільовий підхід, який уряд взяв за основу бюджетного планування ще із початку 2000-х років, дискредитований практикою планування бюджету в Україні.
Ми маємо повний крах програмно-цільового підходу формування бюджету внаслідок байдужого і непрофесійного ставлення, насамперед, міністерства економіки України. Жодної програми не призупинено, жодної програми не перевірено: як вона виконується, який реальний результат дає. Практика така: будь-яка програма автоматично передається на мінфін на обрахунок заявок, що надійшли від головних розпорядників коштів. Мінфін механічно прораховує кому скільки дати, зводить все… І нині в нас вийшло 1,4% дефіциту від ВВП. Доходи збільшено до трильйона 260 мільярдів. Номінальний ВВП перевищив трильйон гривень. Це знакова подія. Серйозно збільшилися доходи бюджету внаслідок, з одного боку, інфляційних процесів. З іншого боку, треба віддати належне дуже чіткій покращеній роботі митниці. Податкова адміністрація краще почала адмініструвати податки. Разом з тим саме бюджетне планування відбулося на старій методологічній, принципово неприйнятній основі, що призводить до пролонгації проблем ще із 90-х років.
-                          Чимало державників та представників бізнесу наголошують не один рік: потрібний Податковий кодекс. Наскільки принципове його прийняття?
Неухвалення податкового кодексу – це нині ледь не найголовніша проблема. Що дала б його поява? Після бюджетного кодексу, податковий кодекс – це основний документ, що визначає, якою має бути фіскальна політика держави. Рішення РНБО з цього приводу -  і не одне, а декілька – не виконані. Тобто, воно фіксувалося в лютому, в травні, але уряд так і не подав його до ВРУ. А згідно з бюджетним кодексом бюджетне планування відбувається на старій податковій базі, якщо нову програму не встигли внести до 15 травня поточного року.
До наступного терміну залишається близько півроку на те, щоб ухвалити, ввести в дію і розрахувати новий бюджет-2010 на новому податковому кодексі. Це означає, що уряд знову втручається законом про державний бюджет у фіскальну політику. Знову вводить свої, розраховані лише на один рік бюджетні нормативи, податкові нормативи, розподіл між центром і регіонами, який остаточно закріпляє дискримінацію регіонів. Адже центру йде 60%, а регіонам 40. Це знову робить із регіонів злиднів, які мають ходити з протягнутою рукою.
-                          Парадоксально, але за радянської влади була менша централізація аніж зараз. Тоді більше віддавалися на місця. За часів незалежності концентрація влади і коштів в центрі стабільно збільшується. Й нинішній уряд ані чим в цьому не оригінальний, хіба що послідовніший. У державницькому стилі пані Тимошенко чітко простежується прагнення до «ручного керівництва». Але ж, Тимошенко – не з когорти «червоних директорів» штибу Кучми, який інакше керувати просто не вмів. Можливо такий стиль, коли всі плани розробляються в Києві, звідти ж фінансуються й керуються – найбільш прийнятний для нашої країни?
- Аби відповісти на це запитання, слід оцінити ефективність розпорядження ресурсами з центру. Якщо подивитися звіт рахункової палати за перше півріччя цього року, то ми побачимо, що більшість програм розвитку - саме цільові комплексні програми - не профінансовані. По деяких програмах фінансування навіть не розпочате. Наприклад, космічна тематика, якою опікується РНБО. На сьогоднішній день КБ „Південне” в Дніпропетровську не отримало жодної копійки для розробки нового проекту «Циклон-4», який з 2010 року мав би запускатися з космодрому Алкантара у Бразилії. Зовсім не фінансуються програми щодо закріплення кадрів у космічній галузі. Люди масово звільняються. Втрачається науковий потенціал держави. Молоді немає. Середня зарплата в галузі менше 2000 грн. Відбувається порочна практика невиконання і недофінансування. І за це ніхто не несе відповідальності. Жодного разу КМУ не заслухав міністра фінансів з приводу недофінансування.
-                          Але не все так погано, як в космічній галузі. Уряд активно піклується найнезахищенішими прошарками населення – це видно з рядків цьогорічного бюджету.
Я б оцінив це інакше: урядом взято напрямок на перетворення держави в інвалідів і утриманців. Виплати не зарплатного – пільгового - характеру в доходах сімейних господарств мають більшу частину, ніж  зарплата. Тобто, уряд принципово не прагне перетворити зарплату в основне джерело прибутків. Замість того, аби людина прагнула працювати, заробляти, платити податки, зокрема, внесок до пенсійного фонду, натомість Уряд Тимошенко виносить 10 млрд. грн. на виплати з Ощадбанку. Ці гроші автоматично вилучають у молодих людей, що працюють - тим людям, які втратили гроші на ощадних книжках.
-                          Хіба це не морально: повернути старим те, що заборгувала держава?
 - Безумовно, що повертати гроші треба. Питання лише – з чиєї кишені? Адже існують всі документи, що підтверджують: гроші, які втратили наші громадяни у 1991 році залишилися у Російській Федерації. Вони пішли на фінансування дефіциту бюджету РФ 1991-1992 рр. Питання про повернення цих коштів чомусь ніхто не піднімає, хоча їх цілком реально стягнути в судовому порядку. Це понад 90 млрд. колишніх рублів. Зараз це 140 млрд. грн.
А ті гроші - 10 млрд.грн., що заплановані як компенсаційні виплати вкладникам Ощадбанку, мають піти на фінансування пенсійної реформи. Ми наближаємося до ситуації фінансового колапсу. В нас і досі зберігається солідарна система пенсійного забезпечення – тобто працюючі утримують пенсіонерів. Вже на сьогодні платниками до пенсійного фонду є 12,4 млн. фізичних осіб, а отримують пенсію понад 13 млн. Тобто, на 1 платника маємо вже більше 1 пенсіонера. А солідарна система працює, коли на два платника є один отримувач. Вже у 70-х роках минулого сторіччя була започаткована така система. До 2020 року в Україні взагалі буде 2 пенсіонери на 1 працюючого. Це означатиме колапс фінансової системи. Нині за це відповідають прем’єр-міністр України, міністр фінансів, міністр економіки та міністр соцпраці і соцполітики. Вони не бачать перспективу бодай на пару років: збільшення оподаткування фонду оплати праці. Зараз ми платимо у всі фонди 37,5% податків. Слід негайно переходити на другий, а потім третій рівень пенсійної системи і дати можливість зняти податковий тягар із працюючого молодого спеціаліста, бачити перспективу нормальної пенсії. Замість цього нинішні урядовці дають людям шанс прожити так ще 4-5 років, а далі - хоч трава не рости. Населення старішає і вимирає. Плюс багато пільговиків. І багато таких, хто в 40 років йде на пенсію.
Зараз у працюючих забирають не лише 37,5% податків, а ще плюс 16 млрд. субвенцій із бюджету на пенсійний фонд. Тобто, якщо розподілити між тими, хто працює, виходить, що у людини забирають понад 40% заробітку.
А що робить бізнес? Бізнес йде в конверт.
-                          За радянських часів Україна мала найбільший після Росії науковий базис серед радянських республік. Українці вважалися однією з найефективніших націй в наукових галузях. Часи економічного занепаду минули. ВВП зростає. Але чи така сама ситуація в науці? Питаю це, згадуючи ваші  слова про стан справ в космічній галузі. Адже за 2000 гривень зарплатні ракетника, наші ракети, якщо й будуть літати, то не далеко й не туди, куди слід.
 
- На листопад призначене засідання РНБО, присвячене збільшенню ролі інтелектуальної власності у створенні національного багатства України.
Вперше в комплексі розглядатимуться питання оцінки створення ринку інтелектуальної власності, а відтак молодим вченим, винахідникам, раціоналізаторам дається надія залишитися в цій державі, не тікати в світові наукові центри, де їх радо зустрічають. Вперше ми запалюємо світло в кінці тунелю. Люди роблять шалені успіхи і розробки. Вони знаходять попит за кордоном, але тільки не на батьківщині. Це ганьба, це національна трагедія. Ми разом із приватизацією продаємо нематеріальні активи за безцінь. А це унікальні розробки, аналогів яким немає у світі. Так, продаючи Криворіжсталь, уряд Тимошенко, наприклад, оцінила всі винаходи й  раціоналізаторські рішення, які належать комбінату, в одну гривню. Ми мусимо переломити ситуацію, змінити ставлення до вітчизняних науковців.
 
Підготував Олег Єльцов


комментарии [5]

07.10.2010 11:31     trololo ай! Борька - проказник
12.10.2008 09:43     Alf Спасибо, Олег
11.10.2008 18:54     О-т Кто кого кормит? Балогины уши торчат!
11.10.2008 15:19     Степан Иванов Подпись на редкость хороша: "Підгодовував Олег Єльцов". Олег, а почему на вашем сайте в последнее время так много материалов от СНБО? Чем вы их подкармливаете? Своими статьями?
10.10.2008 18:38     О-т Хто ето? Шо он гаварит? Бла-бла-бла!!!!
Комментировать статью
Автор*:
Текст*:
Доступно для ввода 800 символов
Проверка*:
 

также читайте

по теме

новости

фототема (архивное фото)

© фото: Reuters

После того, как пара россиян Оксаны Домниной и Максима Шабалина исполнила на Играх в Ванкувере оригинальный «Танец аборигенов», представители коренного населения Австралии продолжают негодовать, сообщает ИТАР-ТАСС.
   
новости   |   архив   |   фототема   |   редакция   |   RSS

© 2005 - 2007 «ТЕМА»
Перепечатка материалов в полном и сокращенном виде - только с письменного разрешения.
Для интернет-изданий - без ограничений при обязательном условии: указание имени и адреса нашего ресурса (гиперссылка).

Код нашей кнопки: