Смерть здирника. Частина 1

Однак, не обходилося без проблем. Одним з найтрагічніших епізодів того часу для Кунцевуського став конфлікт із дуже авторитетим рецедивистом на прізвисько Лисий. У перебігу конфлікту люди Лисого закинули гранату на дах будинку «колеги» Кунцевського, члена ОЗУ Олександра Шукліна.

Керівництво ОЗГ відрядило Шукліна та Кунцевського на «стрілку» з представниками старого кримінального світу. Шукліна направляли, сподіваючись, що він, як потерпілий, буде мститися за те, що злодії своїми діями загрожували життю його малолітньої дитини. На Кунцевського вибір пав як на особливо зухвалого бійця.

На «стрілці» розмова склалась на підвищених тонах, домовитися не вдалося, але й стрілянини не сталося. «Лисий» разом зі своїм товаришем на прізвисько «Бандера» спокійно вислухали образи, які кримінальна мораль не дозволяє використовувати стосовно злодіїв, з уст Шукліна та Кунцевського, оскільки знали, що останні сильніші фізично й застосують зброю без роздумів. Того ж дня пізно ввечері двоє озброєних боєвиків «Бандери» зустріли Кунцевського біля його будинку й жорстоко побили. Тоді ж стріляли в Олександра Шукліна й поранили його.

Кунцевський, розуміючи, що він припустився стратегічної помилки, ображаючи авторитетних рецидивістів, звернувся за допомогою до інших кримінальних авторитетів - Володимира Токунова, Олександра Керячка та майбутнього положенця Прилук Юрія Петрика. Останній мав прізвисько «Саравай», відсидів за гратами понад 18 років, вчинив чотири втечи й мав дуже високий кримінальний статус. Кримінальний світ доручив йому підтримувати «общак», він був «смотрящим» за зоною особливого режиму № 56, більш відомою як «Перехрестівка».

Інший авторитет, до якого звернувся Кунцевський - Володимир Токунов на прізвисько «Токун» половину з 40 прожитих років провів у в’язниці й також мав неабияку вагу у кримінальному середовищі.

Заручившись такою «залізною» підтримкою на ґрунті розборок з «Лисим», Кунцевський поступово увійшов до найвищого кримінального кола  Прилук, а згодом – всієї Чернігівської області.

У 1992 році Кунцевський разом з членами своєї бригади скоїв розбійний напад на бізнесменів. Його схопили та засудили за пограбування. Кілька місяців просидівши в СІЗО він звільнився за амністією.

Після вбивства 1994 року Володимира Токунова, який патронував Кунцевського, останній отримав у спадок одне з найвпливовіших злочинних угрупувань Прилук, а з 1995 року, заручившись підтримкою нового положенця міста Юрія Петрика, почав зміцеювати свою бригаду, значно збільшивши її чисельність.

Як правило, в той час люди Кунцевського збирали «данину» з ларьків, невеличких магазинів, вуличних мінял валюти, з підприємців, що торгували на  одному з ринків Прилук. Одночасно братва Кунцевського контролювала відрізок траси Київ-Харків між містами Бориспіль та Полтава. Там їм сплачували данину всі придорожні автозаправки, кафе та нелегальні торгівці дизельним пальним.

Також люди Кунцевського на двох автомобілях ВАЗ 2108 темно-вишневого кольору, які були відомі всім водіям регіону, збирали «данину» з далекобійників, а також перегонщиків автомобілів з-за кордону. Якщо «гонщики» чинили опір бандитам або не зупинялися на першу вимогу, на них чекало суворе покарання: як правило транспортний засіб «підлягав конфіскації», а водіїв та пасажирів залишали посеред траси.

ОЗГ Кунцевського мало вплив не лише на кримінальне середовище Прилук, а й за кордоном – в Польщі. В місті Люблин його хлопці контролювали міський ринок, де окрім збирання звичної «данини», «кидали» на гроші українських та польських торгівців.

1995 року у Прилуках склали голову чимало представників кримінального світу. Рекет-угруповання ув»язалися у війну з переділів сфер впливу. Але на той час правоохоронці отримали команду «фас» і їм вже ніхто і ніщо не заважали зламати хребет сталій організованій злочинності міста. З самого початку існування угруповання Кунцевського, навіть коли він ще не був його лідером, правоохоронці відстежували діяльність членів ОЗУ. Але  Кунцевський завжди був дуже обережною людиною та запроваджував жорстку конспірацію серед підлеглих та кримінальних партнерів. І не даремно:  пред’явити йому мотивовані звинувачення було дуже не легко. Це стало можливим лише в апогеї кримінальної війни 1995 року. Міліціянти затримали Кунцевського та заарештували декількох членів його угрупування: Причиненка, Аландаренка, Добровольського та Головка. Всі вони отримали реальні строки позбавлення волі, інші рятувалися втечею до Росії. Але довести провину Кунцевського не вдалося.   

У 1997-1998 роках група Кунцевського почала плідно співпрацювати з київським авторитетом Сашком-асирийцєм за прізвиськом «Звір», авторитетом-утримувачем «общака». Саме він порадив Кунцевському нову царину діяльності, а саме: крадіжки кольорових металів та паливно-мастильних матеріалів з трубопроводів Прилуцького регіону, яких у регіоні вдосталь. Згодом групу посилили Причиненко, Аландаренко, Добровольський та Головко, які повернулися з зони.