Правозахисна «реформа» в МВС: зайвою виявилася громадськість

Її було утворено Наказом Міністра внутрішніх справ ще в грудні 2005 року. Хоча перший поіменний склад членів Громадської ради при МВС було затверджено рішенням Міністра, проте усі подальші зміни та ротації у складі цього консультативно-дорадчого органу відбувалися виключно на підставі рішень представників громадянського суспільства, міністри Луценко та Цушко не наважувалися маніпулювати складом Ради. Громадська Рада самостійно формувала порядок денний своїх засідань, які нерідко проходили дуже емоційно. За прикладом ГР при МВС України аналогічні Ради було утворено при кожному обласному управлінні міліції і представники громадськості не просто «засідали», але отримали можливість бути присутніми під час особистих прийомів громадян міліцейськими керманичами, інспектувати без попередження місця попереднього ув‘язнення, які входили до складу міліцейського відомства у складі так званих «мобільних груп». Перший і єдиний Співголова Громадської Ради при МВС – відомий харківський правозахисник Євген Захаров усіляко намагався оминати гострих питань та не допускати прийняття Громадською Радою рішень із засудженням міліцейських порушень прав людини та, інколи, відвертих злочинів, про які ставало відомо громадськості.  Тим не менше пан Євген принаймні був обраним на цю посаду громадськістю, а не призначеним особисто Міністром внутрішніх справ. Існувала певна теоретична можливість, що згодом громадянське суспільство висуне та підтримає в керівники Громадської Ради при МВС людину, менш віддану сумнівним ідеалам «конструктивної співпраці» з владою.