|
||||
 |
||||
Суддівська корупція: було б бажання боротися, а концепція знайдеться25 мая 2010 | 09:53 , ТЕМА 
Розповсюдження корупції за останні роки в Україні набуло катастрофічного рівня: за даними Transparency International Україна протягом останніх років лідирує у рейтингу найкорумпованіших країн. Ця тенденція поглиблюється з кожним роком. Треба щось робити. Але навзамін протягом останніх років велися лише балачки та поодинокі невдалі спроби здолати корупцію. Ми наводимо для ознайомлення та обговорення проект Концепції боротьби з корупцією у суддівському середовищі, який був народжений власне всередині самого Верховного Суду. Корупційні прояви просякли все суспільне життя України. Вони наявні й при здійсненні правосуддя, що негативно відбивається на всій вітчизняній правовій системі. Про необхідність вдосконалення законодавства з метою зменшення корупційних ризиків у судах нерідко висловлюються як політики різних рівнів і забарвлення, так і представники громадськості. Однак реальних кроків для цього здійснюється замало. Верховна Рада України протягом останніх років демонструє неодноразові недолугі спроби вплинути на це ганебне явище, зокрема, поспішним прийняттям 11 червня 2009 року так званого "антикорупційного пакету законів". Введення в дію цих законів вже двічі було відтерміновано спочатку на 1 квітня 2010 року, а згодом на 1 січня 2011 року. За висновками фахівців такі рішення Парламент України прийняв у зв'язку з тим, що окремі положення цих нових законів суперечать нормам Конституції України та інших законів України. Водночас, з метою створення підвалин в запобіганні та протидії корупції у судах фахівцями Верховного Суду України розроблено Концепцію запобігання корупції у системі судів загальної юрисдикції, яка була внесена до Верховної Ради України як законопроект. Концепція є планом заходів з удосконалення чинного законодавства України для приведення його норм у відповідність до міжнародних стандартів у сфері запобігання корупції. Її положення вказують напрями комплексного реформування у частині запобігання корупції процедур призначення (обрання) суддів на посади в судах, притягнення суддів до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності, декларування доходів та моніторингу видатків суддів та членів їх сімей, забезпечення відкритості судової системи для вільного доступу громадян та юридичних осіб до інформації про діяльність судів. Крім того, в законопроекті запропоновано внести ряд змін антикорупційного характеру, спрямованих на вдосконалення норм Кримінально-процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України. Незважаючи на це, положення Концепції вочевидь не зацікавили народних обранців, адже законопроект за пропозицією членів профільного Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією з формальних причин було відхилено. Враховуючи суспільну значущість заходів, спрямованих на протидію проявам корупції в судах, пропонуємо увазі читачів текст Концепції для його аналізу та обговорення. Адже народна мудрість вчить: вода камінь точить... Концепція
запобігання корупції у системі
судів загальної юрисдикції
РОЗДІЛ І. Мета та основні завдання Концепції
запобігання корупції у системі судів загальної юрисдикції.
Метою цієї Концепції є визначення засад, вироблення пропозицій щодо запровадження дієвих законодавчих та організаційних заходів боротьби з корупцією в судах, запобігання корупційним проявам у цій сфері.
Завданнями Концепції, які випливають з її мети, є:
1) створення підґрунтя для утвердження в Україні прозорої та ефективної судової влади, неупередженого механізму захисту прав і свобод особи, прав і законних інтересів юридичних осіб;
2) формування цілеспрямованої, науково-обґрунтованої методологічної основи для запобігання фактам корупції в судовій системі України, виявлення основних причин та передумов існування цього негативного явища;
3) визначення законодавчих заходів для запобігання корупції в судах, удосконалення матеріального та процесуального законодавства;
4) ініціювання дієвих організаційних заходів удосконалення кадрового добору у судовій системі, інституту дисциплінарної відповідальності суддів, подолання практики надмірної закритості діяльності судів і суддів, удосконалення фінансових і матеріальних гарантій неупередженості правосуддя.
РОЗДІЛ ІІ. Передумови корупції
в судах загальної юрисдикції.
Корупція є однією з найбільших перешкод становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні. Її поширення в судовій системі нівелює конституційні засади верховенства права і закону, унеможливлює гарантований Основним Законом України судовий захист основних прав і свобод людини і громадянина, несе пряму загрозу безпеці людини, суспільства і держави.
Корупція в судах призводить до руйнації всієї правової системи, породжує правовий нігілізм. Через корумпованість суддів у першу чергу страждають інтереси законності в державі. Але корупції в судовій системі сприяють у певній мірі і представники інших юридичних професій. Зокрема, адвокати та інші практикуючі юристи, діяльність яких нерідко полягає у встановленні неформальних зв’язків із суддями та помічниками суддів з метою лобіювання потрібних судових рішень.
Крім загальних причин та умов, які обумовлюють високий рівень корупції в державі, передумови корупції у судах загальної юрисдикції відзначаються певними особливостями.
З одного боку, поширення Конституцією України юрисдикції судів на усі правовідносини в державі зумовлює намагання інших гілок державної влади, суб’єктів політичної діяльності, господарських організацій використовувати суди у своїх корпоративних цілях, отримати контроль над судами і суддями. З другого боку, судова влада не є фінансово і матеріально незалежною. Вона залежить від рішень інших органів державної влади у питаннях матеріального забезпечення судочинства, оплати праці, соціальних гарантій, підготовки суддівських кадрів тощо.
Основними передумовами корупції в судах загальної юрисдикції є:
§ недосконалість законодавства, яке регулює питання судоустрою України, статусу суддів та судочинства;
§ значною мірою декларативна, а не фактична самостійність судів і незалежність суддів;
§ вплив на діяльність судової влади з боку суб’єктів політичної діяльності, виконавчої та законодавчої гілок влади;
§ непрозорість процедури добору кандидатів на суддівські посади;
§ складність процедури обрання суддів на посаду безстроково, заміщення вакантних посад у судах вищих ланок;
§ низький рівень заробітної плати суддів місцевих судів та працівників апаратів цих судів;
§ неналежний рівень матеріально-технічного та інформаційного забезпечення судів усіх рівнів;
§ неефективна система кваліфікаційної атестації суддів та їхньої відповідальності за правопорушення і порушення правил професійної етики;
§ наявність у голів судів та їхніх заступників повноважень, що уможливлюють їх втручання у розгляд суддею конкретних справ;
§ можливість непроцесуального впливу на суддів місцевих судів з боку різних суб'єктів;
§ відсутність ефективної системи суддівської освіти і підвищення кваліфікації суддів та працівників апаратів судів;
§ загальний правовий нігілізм в українському суспільстві, недовіра населення до влади загалом і суду зокрема;
§ вади правової культури та низький професіоналізм залучених у сферу правосуддя представників юридичних професій.
корупції у системі судів загальної юрисдикції.
3.1. Удосконалення конституційно-правового регулювання.
Значною мірою запобігти поширенню корупційних проявів у судовій системі можна шляхом внесення в Основний Закон як основу правової системи України положень щодо підвищення кваліфікаційних вимог до суддів, мінімального віку зайняття посади судді, удосконалення механізму дисциплінарної відповідальності суддів, а також інституту суддівської недоторканності.
Раціональним розглядається визначення в Основному Законі України діяльності постійно діючого органу з питань дисциплінарної відповідальності суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції – Вищої дисциплінарної комісії суддів України.
Для проведення перевірок заяв фізичних та юридичних осіб стосовно вчинення суддями зазначених судів дисциплінарних правопорушень має бути передбачено діяльність незалежного органу – Служби судових інспекторів.
Інститут суддівської недоторканності необхідно привести у відповідність до міжнародних стандартів регулювання питань службових імунітетів. У зв’язку з цим у частині третій статті 126 Конституції України слід обмежити недоторканність суддів виключно періодом здійснення ними своїх процесуальних або представницьких повноважень.
З урахуванням політичного статусу Верховної Ради України та періодичності її роботи доцільно визначити судовий порядок надання дозволу на арешт судді Верховним Судом України або порядок, за яким такий дозвіл буде надавати Вища рада юстиції.
3.2. Оновлення законодавства
про судоустрій та статус суддів.
Недосконалість базових законів, які становлять правову основу діяльності судів і суддів, у значній мірі сприяє прояву корупційних чинників у сфері здійснення правосуддя, уможливлює економічний та політичний вплив на суддів при прийнятті судових рішень.
Прийнятий ще у 1992 році Закон України "Про статус суддів" у багатьох своїх положеннях не відповідає вимогам сучасності, виписаний недостатньо чітко, у ньому містяться посилання на неіснуючі закони.
У частині першій статті 3 цього Закону закріплено принцип незалежності суддів, згідно з яким судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Зазначення у цьому формулюванні не підзвітні дозволяє окремим суддям тлумачити це як постановлену законом вседозволеність.
Передбачена у главі 2 Закону України "Про статус суддів" процедура призначення суддів на посади не ґрунтується на конкурсних засадах, є непрозорою, просякнутою суб’єктивними чинниками. Багато положень цієї глави не узгоджується із нормами Закону України "Про судоустрій України", які також регулюють питання формування суддівського корпусу.
Визначені у законодавстві про судоустрій гарантії незалежності суддів носять переважно декларативний характер. Вони не є реальною пересторогою фактам втручання у діяльність судів з боку громадян, державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Судді залежні від адміністративних органів у питаннях фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та іншого забезпечення процесу правосуддя.
Досить поверхово законодавчо виписана процедура кваліфікаційної атестації суддів.
Неефективним є порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Вирішення цих питань покладено на кваліфікаційні комісії суддів, які функціонують на громадських засадах і одночасно вирішують питання кваліфікаційної атестації суддів. Існуючий порядок не виключає як набуття статусу судді у корупційний спосіб, так і уникнення відповідальності за допомогою корупційних зв’язків.
Необхідно розмежувати повноваження кваліфікаційних комісій суддів, Вищої ради юстиції та Вищої дисциплінарної комісії суддів України у питаннях щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку із зловживанням суддями своїм статусом слід переглянути положення чинного законодавства щодо недоторканності суддів. Так, варто передбачити можливість примусового приводу судді до слідчого для проведення передбачених процесуальним законодавством слідчих дій у випадку злісного ухилення судді від явки до органу досудового слідства.
Усі зазначені положення законів мають бути оновлені.
Крім того, у законі про статус суддів необхідно визначити загальний обов’язок судді заявити самовідвід при виникненні конфлікту інтересів при судовому розгляді справи. Треба законодавчо визначити уніфіковане поняття конфлікту інтересів у сфері правосуддя як ситуації, за якої пряма чи непряма особиста заінтересованість судді впливає або може впливати на неупереджене, об’єктивне виконання ним судових функцій або є загроза виникнення протиріччя між особистою заінтересованістю судді і законними інтересами фізичних, юридичних осіб чи держави – сторін судового процесу. Категорію особистої заінтересованості судді можна законодавчо визначити як можливість одержання суддею при виконанні посадових обов’язків доходів у виді матеріальної вигоди чи іншої неправомірної переваги безпосередньо для нього, членів його сім'ї, інших фізичних чи юридичних осіб, з якими суддя пов'язаний юридичними зобов’язаннями.
Суддів, які займають адміністративні посади в судах, слід позбавити повноважень, пов’язаних з розподілом справ між суддями, вирішенням питань відводів суддів, передачею справ до іншого суду, наданням суддям премій та інших матеріальних заохочень, оскільки при цьому вони можуть впливати на результат вирішення суддями справ. У зв’язку з цим на законодавчому рівні слід передбачити інститут судових розпорядників.
3.3. Усунення прогалин у процесуальному законодавстві.
3.3.1. Удосконалення кримінального судочинства.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство (КПК України 1960 року), не враховує особливостей здійснення кримінально-процесуальної діяльності в сучасних умовах, необхідності максимального гарантування при цьому прав і свобод людини. Постановлення незаконного чи необґрунтованого рішення у кримінальній справі, коли вирішується доля людини, є найнебезпечнішим проявом свавілля чи недбалості суддів.
Найбільше передумов для корупційних проявів у кримінальному судочинстві існує на стадії досудового слідства для зловживань з боку оперативних працівників, слідчих, прокурорів. Разом з тим, законодавче регулювання судового розгляду кримінальних справ також створює умови для зловживань суддів.
Для унеможливлення зловживання суддями при вирішенні питань кримінального переслідування конкретних осіб треба:
ü визначити змагальну процедуру розгляду таких скарг, обов’язкову участь в їх розгляді прокурора, слідчого, а також особи, щодо якої було порушено кримінальну справу, потерпілого та їх захисників;
ü забезпечити ефективну процедуру апеляційного та касаційного перегляду постанов суду у цій категорії справ.
Існує загроза проявів корупції і при вирішенні суддями питань обрання стосовно особи запобіжного заходу у виді взяття під варту. На сьогодні цей захід може застосовуватися до підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного у всіх справах про злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі (йдеться про абсолютну більшість злочинів, передбачених КК України). Оскільки у цьому питанні закон фактично дає дозвіл судді діяти на власний розсуд, то корупційний ризик є надзвичайно великим.
Для запобігання проявам зловживань суддів у цій сфері необхідно:
ü розширити правові можливості для застосування інших запобіжних заходів, зокрема застави (у тому числі застави нерухомого майна);
ü встановити можливість взяття під варту тільки у разі вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а у разі вчинення злочинів середньої тяжкості лише у чітко визначених законом випадках;
ü виробити особливі порядок й умови взяття під варту неповнолітніх, чітко визначити в законі випадки, коли це можливо;
ü вдосконалити порядок продовження строків тримання під вартою.
Досить часто порушення суддями прав і свобод людини та інші зловживання допускаються у ході надання дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів. На практиці трапляються випадки, коли оперативно-розшуковий підрозділ отримує дозвіл на зняття інформації з десятків і навіть сотень каналів зв’язку, у тому числі не пов’язаних з конкретним підозрюваним.
У зв’язку із зазначеним необхідно:
ü внести зміни до КПК України та Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" для усунення наявних суперечностей; ü передбачити процедуру оскарження постанов суду про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів в апеляційному порядку до Верховного Суду України; ü передбачити чіткий порядок і строки знищення отриманих оперативним шляхом відомостей, які не мають відношення до кримінальної справи; ü встановити законодавчий механізм громадського контролю за діяльністю оперативних працівників, прокурорів та суддів у частині застосування процедур оперативно-розшукової діяльності. Загалом для уникнення можливих зловживань суддями, коли дозволи на проведення окремих процесуальних дій у ході досудового слідства та судовий розгляд кримінальної справи здійснюється одним суддею, а також з метою більш оперативного прийняття рішень щодо надання дозволів при проведенні окремих слідчих чи оперативно-розшукових дій, необхідно запровадити у кримінально-процесуальному законодавстві інститут слідчих суддів.
Для впровадження цього кримінально-правового інституту необхідно визначити:
ü у законах України "Про судоустрій України", "Про статус суддів" основи правового статусу слідчихсуддів; ü у КПК України та Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" процесуальний статус та повноваження слідчихсуддів.
3.3.2. Залучення громадськості до здійснення правосуддя.
Участь, у визначених законом випадках, у здійсненні правосуддя народних засідателів і присяжних передбачається статтею 127 Конституції України, а також частиною третьою статті 5 і Главою 10 Закону України "Про судоустрій України". Проте ці законодавчі положення мало застосовуються.
Частиною третьою статті 17 КПК України встановлено обов’язкову участь народних засідателів тільки у справах про злочини, за які законом передбачено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з ЦПК України участь у судових засіданнях народних засідателів передбачена лише у випадках непозовного цивільного судочинства, зокрема у деяких справах окремого провадження (про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання її недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу). При розгляді справ майнового характеру, коли існує спір про право, участь народних засідателів не передбачена, хоча мала б бути передбачена у першу чергу.
У КАС України та ГПК України взагалі відсутні норми, щодо залучення народних засідателів до судового розгляду адміністративних і господарських справ.
Разом з тим, участь у здійсненні правосуддя народних засідателів, які не є представниками суддівського корпусу, може суттєво впливати на рівень корупційних проявів, зважаючи на те, що судові рішення будуть прийматися не суддею одноособово або колегією професійних суддів.
З огляду на наведене треба:
ü удосконалити норми Закону України "Про судоустрій України" у частині порядку формування списків народних засідателів, гарантій їх незалежності та стимулювання їх праці;
ü визначити більш широке коло категорій справ, які за відсутності представників громадськості не можуть розглядатися;
ü у КПК України передбачити, що участь народних засідателів є обов’язковою у всіх справах про особливо тяжкі злочини;
ü передбачити можливість залучення вказаних осіб до окремих процесуальних дій (наприклад, обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо осіб, які вчинили злочин середньої тяжкості);
ü у ЦПК України, КАС України, ГПК України передбачити, що у справах, де ціна позову перевищує певну суму (наприклад, п’ятисот тисяч гривень), обов’язковою є участь народних засідателів;
ü запровадити інститут мирових суддів для розгляду нескладних цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення.
3.3.3. Удосконалення порядку оцінки доказів.
Врахування чи неврахування судом певного доказу може суттєво вплинути на обґрунтованість судового рішення. У частині першій статті 43 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім того, у частині другій цієї статті йдеться про відсутність у будь-яких доказів заздалегідь встановленої сили при вирішенні судом справи. Аналогічні положення містяться й у статті 212 ЦПК України, статті 67 КПК України, статті 86 КАС України та статті 252 КУпАП.
У жодному із процесуальних законів немає чітко визначених критеріїв, за якими суддя має оцінювати докази, віддавати перевагу окремим з них. Процедури судового доказування ґрунтуються на принципі, згідно з яким суддя у своїй діяльності повинен апріорі керуватися принципом справедливості, але реалії українського правосуддя вказують на непоодинокі випадки нехтування цією засадою, що призводить до постановлення неправосудних судових рішень.
Отже, у процесуальному законодавстві слід передбачити можливість перевірки обґрунтованості врахування чи неврахування судом поданих у судовій справі доказів у процедурах касаційного перегляду судових рішень.
3.3.4. Перегляд неправосудних рішень,
які не оскаржує жодна із сторін процесу.
Ліквідація в процесі малої судової реформи в Україні інституту перегляду судових рішень в порядку нагляду створила прогалину в процесуальних механізмах забезпечення такої конституційної засади судочинства як законність судових рішень.
У процесуальному законодавстві, яке визначає порядок розгляду судами різних категорій справ, встановлена можливість перегляду рішень судів першої інстанції в апеляційному порядку тільки за ініціативою особи, яка брала участь у справі, або особи, яка не брала участі у справі, однак щодо прав, свобод, законних інтересів якої постановлено судове рішення. Крім того, чинне процесуальне законодавство, як правило, допускає касаційний перегляд рішень судів першої інстанції за ініціативою знову ж таки особи, яка брала участь у справі, іншої заінтересованої особи тільки після їх перегляду апеляційною інстанцією.
У зв’язку з цим на практиці стали виникати непоодинокі випадки, коли особи беруть участь у справі з прямим наміром легалізувати через судове рішення незаконну комерційну операцію чи стан і в подальшому не оскаржують незаконні за суттю та формою рішення судів першої інстанції. Останні набирають законної сили і своєю дією породжують правовий безлад в країні, оскільки не можуть бути скасовані. Судді, які за винагороду приймають остаточні неправосудні рішення, стають необхідною ланкою у кримінальних схемах зазначеної легалізації.
Для подолання цього корупційного механізму треба внести зміни у законодавство, які дали б змогу переглядати явно незаконні і необґрунтовані рішення місцевих судів, а саме:
ü у Законі "Про судоустрій України" передбачити право Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України внести подання про перегляд Пленумом Верховного Суду України рішень, вироків, ухвал та постанов місцевих судів (суддів таких судів), які не були предметом апеляційного чи касаційного оскарження, постановлених із суттєвими порушеннями норм матеріального або процесуального права;
ü визначити як додаткове повноваження Пленуму Верховного Суду України перегляд таких судових рішень;
ü внести відповідні зміни до процесуальних законів.
3.3.5. Удосконалення порядку прийняття судом заочного рішення.
Набули поширення випадки винесення судами заочних рішень про позбавлення права власності на майно тих чи інших осіб за обставин, коли вони і не підозрювали про існування позову та про його розгляд в суді. Такі рішення є проявом застосування рейдерства для захоплення чужої власності.
У частині першій статті 224 ЦПК України визначається, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне комментарии [6]
08.01.2015 16:39 сергій
ВССУ фальсифікуе справи! 03.12.2014р. ВССУ виніс обгрунтовану ухвалу, по справі № 6-11033ск14 головуючий суддя Олійник А.С., в користь группи позивачів - фізичних осіб а також ВДВС м. Трускавець. 05.12.2014р.в процес втрутились "Решали" з ВСУ називають прізвище Романюк. Справу фальсифікують в користь бувшого першого заст. Львівської держ. адмін. "рига" Матолича Богдана. Станом на 08.01.2015р. в ЄРСР ухвала відсутня ,в даний момент колегія суддів з головуючою п.Олійник А.С. пробують підмінити-фальсифікувати протокол, аудіо запис судового засідання від 03.12.2014р. Просимо всіх небайдужих,правоохоронні органи,активістів втрутитись.
26.06.2014 21:32 сергій
Я тільки оприлюднив про суддю -корупціонера Сімоненко В.М., опублікував докази, скарги в прокуратуру та ВРЮ України, та її вже обрали головою суддів України.
08.03.2014 07:31 PRAVDA
Такий самий хабарник є суддя львівського господарського суду Юрченко Ярослав Олександрович. Він буквально мстить стороні судового процесу, затягуючи процес та виносячи незаконне рішення, якщо вона не дасть йому хабаря. Юрченко вважає, що позивач, який заявив позов у суд зі своїми проханнями, повинен дати йому хабаря, якщо він хоче, щоб позов був задоволений на його позивача користь.
Нічого не можна сказати про суддю, коли він вислуховує представників сторін, приймає документи та вчиняє інші процесуальні дії і в кінці виносить навіть саме незаконне, абсурдне рішення. Це може статись в будь-якій країні з самою досконалою судовою системою, бо любий самий професійний та порядний суддя може зробити помилку. ПРОДОВЖЕННЯ. Але коли Юрченко Ярослав навмисно та нахабно затягує розгляд справи, єхи
26.02.2014 20:38 О.А.Красовский
Имею факты коррупционной деятельности судьи ВССУ В.А. Черненко.
К большому сожалению никому это ненужно.Как набивала она свою утробу так все и осталось.
08.07.2010 09:44 Иванова Татьяна
Перечень коммунальных услуг и тарифов на них на практике соверш. не выполняется.Добиться ясности и обоснованности начисления липовых долгов ЖЭКами ни у кого невозможно.Я бы заплатила,но прежде, я имею право знать: какие услуги предоставляются, каковы на них тарифы по периоду долга, ясно и четко наполнение самого тарифа. Не позволено! Гос. тайна. Суды взимают долги по принципу: "Без меня-меня женили" и снова все эти миллионные безобразия "пасет" коррупция...Государство- совершенно безучастно!!! Круговая порука, корпоративность чиновников и судей,основанная на коррупции,живет безбедно и оч. стабильно!.....Безнадега и неверие общества в итоге могут погубить все...Кривой Рог
08.07.2010 09:28 Иванова Татьяна
Нет в мире такого государства,кроме.. как Украина,где бы человек, заплатив 100% со суммы за приобретение имп. мебели, при поступлении последней заказчику,обнаружив,что на итальянскую мебель нет необходимых документов,она подпольная...отказался ее забирать из салона-магазина частного предпринимателя Кривого Рога Оксаны Никол. Долженко- "Ал-Фреско". Шестой год гражданин "демократической" и т.д. Украины не может возвратить собственные деньги с уже солидной по Договору, суммой штрафа...
ВСЕ (!) суды Украины признали правомочным свои РЕШЕНИЯ- не возвращать гражданину денег.Закон "О защите прав потребителей -"филькина грамота" Коррупция очевидна,но добиться пересмотра дела- провести его экспертизу в Украине ну просто невозможно... Коррупция наст. масштабн.,что "съела" веру граждан также читайте[22.10.2024] [17.10.2024] [14.10.2024] [08.10.2024] [07.10.2024] [04.10.2024] |
|
по теме
22 ноября 2024
19 ноября 2024 17 ноября 2024 фототема (архивное фото)
© фото: Олег Ельцов
1 сентября. Шарики запустили... |
||
|
||||
| новости | архив | фототема | редакция | RSS © 2005 - 2007 «ТЕМА» |
||||
