Печерська битва

Серед трави знаходимо ковпачок від газового балончика.

Вона від балончику марки “Кобра”, яка вільно продається у магазинах зброї.

Розмова з охоронцем "Радару" коротка: “Щось чули. Нічого не знаємо. З міліцією не спілкувались. Говоріть з начальником охорони”.

“Була бійка, але поза територією заводу. У нас режимний обект. Майно заводу не постраждало, тому мене це не хвилює. Міліцію викликали не ми і вони зі мною не спілкувались. Камеру там встановлено, але ніхто не звертався щодо відео”, - каже Олександр Анатолійович - начальник охорони заводу.

Поруч з місцем подій стоять житлові будинки. У затінку на лавках біля одного з найближчих будинків сидять літні люди - його мешканці. Пані Валентина - сива літня жінка в окулярах та білій кофтинці з синьою спідницею в білу крапку - була очевидцем.

“Я сиділа у дворі. Спершу почула якісь незрозумілі крики. Далі якась ватага молодиків залетіла у двір та намагалася кудись втекти. Їх було декілька десятків. Гуркіт стояв, ніби чимось металевим стукали. За голосами то були саме підлітки, а не дорослі. Половина у футболках, половина з голими торсами. Нічого іншого не побачила - у нас на подвір’ї завжди темно - ліхтарі не працюють”.

“Ви про розборки на вихідних? - звертається до пані Валентини чоловік у сірому костюмі та солом’яному брилі, який проходив поруч та представився Володимиром. - Я теж бачив! Йшов до перехрестя свою доньку почекати і бачу, що там повно міліції, якийсь хлопець на животі лежить. Швидка там двох чи трьох забрала. Думаю, що це знов якісь розборки з гуртожитків, що поруч, або це після футболу, як раніше бувало”.

Після бійки атакуючі зникли у невідомому напрямі, атаковані тікали до метро по вулиці Щорса та дворами подалі.

Чого прагнули нападники? Біля входу до лікарні - її координати просили не вказувати задля безпеки - “Свідомо” зустріло батька потерпілого.

“У нього вже телефон міліція забрала, знайшли на ньому якесь відео і тепер допитуються про нього. Їх більше відео цікавить, аніж бійка. Він те відео з інтернету скачав. Зам’яти справу хочуть, напевно. Ідіть з сином поговоріть - зараз мати з ним сидить”. Ігор (ім’я змінене з міркувань безпеки) - студент одного з київських ВИШів отримав від нападників найбільше - декілька ударів ножем.

У просторій палаті однієї з київських лікарень стоять п’ять ліжок, однак зараз зайняті лише два - біля стіни лежить молодий чоловік і читає книжку, а поруч з вікном на правому боці лежить Ігор. Його обдуває вентилятор. На спині декілька марлевих пов’язок, а з лівого боку стирчить трубка.

“Це дренаж - щоб виходила рідина з легень. Він спить зараз. Нещодавно прооперували. Зайдіть за декілька годин”, - каже мати хлопця, читаючи щось у нетбуці.

“3 ножових поранення у спину, два з яких проникаючі. Життєвоважливі органи не зачеплені. Стан стабільно важкий, прогноз втішний. Більше нічого не скажу, - говорить головний лікар лікарні і дивується.- Чим вас ця справа зацікавила? Не розумію”.

Повернувшись до Ігоря в лікарню, ми зустрічаємо в палаті декількох його друзів - хлопця та дівчину в кедах, на руках в яких різні татуювання. Ігор прокинувся та їсть малинові йогурти, обговорюючи з друзями бійку. Усі вважають, що це напад фашистів на антифашистів, які є серед вболівальників "Арсеналу".

"Нас атакували з мотивів ідеологічної ненависті", - розповідає фанатка "Арсеналу". "Вони кричали нацистські гасла «Хайль Гітлер» і «White Power".