ДТП: буденна фальсифікація

Так сталося, що понад рік тому моя колега-журналістка А.Багирова опинилася в тенетах українського слідства та правосуддя.

      6 листопада 2010 року, після  виголошення результатів місцевих виборів у селищі Ворзель, в Ірпінському міському суді відбувся розгляд позову  щодо порушень, які мали місце під час їх проведення. Суд оприлюднив рішення – відмовити! Вирішили того ж дня подавати у столиці оскарження до апеляційного суду. На той час Багірова очолювала сектор роботи з громадськістю  Ворзельської селищної ради.

- Ми виїхали до Києва, -  згадує вона, - кількома машинами, за кермом однієї з яких була я, в салоні - ще три пасажири. Далеко від’їхати не вдалося:  на одному з перехресть Ірпеня на величезній швидкості на мого китайця Джиллі налетів Ніссан Кашкай, заповнений пасажирами. З салону гримала музика наче на дискотеці. Моє авто відкинуло на протилежний бік дороги, розвернувши на 180 градусів, а Ніссан продовжив рух - збив пішохода, вщент зруйнував бетонного стовпа і паркан автомийки, вирвав з петель частину воріт мийки й зупинився,  впершись у стінку. Невдовзі приїхала «швидка» й  забрала поранену дівчинку-пішохода й мене - з травмами ребер та ноги.

А далі відбулися події, яким не втомлююсь дивуватись до цього часу. Оскільки мене забрали до лікарні,  співробітники ДАІ і слідчий Ірпінського міськвідділу складали схему ДТП у присутності водія Ніссану. І чомусь вийшло так, що ніякої слідової інформації на схемі ДТП немає. Ані уламків, ані осипу - нічого. Не було на схемі позначено навіть місця, де лежала збита  Ніссаном дівчинка. Згодом провадження у справі приймає слідчий Ірпінського міськвідділу. Так через три дні після ДТП у постанові про порушення кримінальної справи з’явилося стверджувальне: «06.11.2010 р. близько 17.00 водій Багірова…. допустила зіткнення з автомобілем  «NissanQashqai»... Й це попри те, що постраждала дівчина вказала у своїх перших показах, що на неї на величезній швидкості здійснив наїзд саме Ніссан.

Слідчий, в провадженні якого перебувала справа, викликав усіх учасників ДТП по одному разу, і здавалося, що слідство на тому припинилося. Аж ні…Подальші дії були, і як на мене, зводилися до одного: вибити з мене підпис на схемі ДТП, запевняючи, що без підписів водіїв слідство не буде рухатися далі. Хоча, пройшло вже більше року, а на тій злощасній схемі і досі немає підпису другого учасника ДТП – водія Ніссану.  

Аж у травні 2011 року мене знову викликають, але вже в слідче управління МВС в Київській області, і лише тут я дізнаюся, що справу давно передали на розслідування до обласного главку.  На запитання – чому? Й  чому я про це не знаю? -  жодних пояснень, хоча  згідно того ж КПК,  досудове розслідування має проводитисьв тому районі, де сталася подія.Що цікаво, у справі відсутні будь-які постанови або рішення, що могли бути підставою для її розгляду в іншій інстанції.

Між тим, у потерпілої з’являється захисник, у недавньому минулому - заступник прокурора… З появою адвоката  проводяться нові транспортно-трасологічні експертизи, результатом яких стає висновок: «…точно встановити прив’язку автомобілів Ніссан та Джеллі в момент їх первинного контакту відносно елементів перехрестя не видається можливим з причини відсутності в матеріалах справи детальної слідової інформації». Саме на цьому припущенні  слідство в подальшому і будує обвинувачення.

Кардинально змінюються і свідчення потерпілої, а її тілесні ушкодження вже характеризуються як «знівечення», наслідком чого є заміна частини 1 на частину 2 статті 286 КК України, що загрожує позбавленням волі від 3 до 8 років. Наповнення справи поновленою документацією відбувається протягом  чотирьох місяців, про що мене не інформують. Настає день, коли слідчий обласного главку, маючи на руках весь напрацьований матеріал, запрошує по черзі свідків, які знаходилися в моєму авто, а на останок і мене.

У той день все стало на свої місця. Виклик свідків був формальністю, що підтвердив мій допит. Зайшовши до кабінету слідчого, я була шокована  його вердиктом: «Ну що, громадянко Багірова, будемо підписувати обвинувачення? Слідство завершується, ваша провина доведена. Треба відповідати». Зрозуміло, я відповіла відмовою. Натомість розпочалася справжнє цькування, яке зводилася до щоденних викликів на допити з Ворзеля до Києва.

 Я вимагала додаткових розслідувань, відтворення обстановки і обставин ДТП. І слідчий нарешті дав згоду. Був призначений час відтворення, на який я прибула з адвокатом. На моє запитання, де автомобіль, на якому відбуватиметься слідчий експеримент, слідчий відповів: «Це ж вам потрібне відтворення, отже - забезпечте себе транспортним засобом».

На місці відтворення зібралися усі: водій Ніссану з друзями, батьки і родичі потерпілої дівчини, їхні сусіди і просто зацікавлені особи, яким абсолютно ніхто не заважав висловлюватися на мою адресу. Ця обстановка спричинила справжній психічний зрив, про що я заявила слідчому, який у відповідь відреагував  так: «Нічого було взагалiза кермо сідати».

На тому ж перехресті  під час відтворення моїм адвокатом були виявлені залишки елементів зруйнованих конструкцій (а відразу після ДТП їх чомусь не знайшли, до схеми не занесли…) Ці залишки могли  доповнити слідову інформацію, про що було заявлено слідчому. Але він виніс  постанову з відмовою. Після такого стресу я захворіла.

Після одужання прихожу на допит, а слідчий заявляє:  «Досі ви ходили до нас, а тепер ми будемо ходити до вас - у камеру». Знову серце зупиняється. У чому річ? Є ж лікарняний! Виявляється, що я уникаю слідства, тому до мене вирішено застосувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту.  Цілий вечір і ніч мене мордують допитами уже в якості підозрюваної, нашвидкуруч знаходять одного понятого,  в присутності якого співробітниця із сусіднього кабінету проводить обшук. І  навіть на цьому етапі в порушення норм КПК мене не знайомлять зі змістом справи, натомість слідчий везе мене до Ірпеня. Все це відбувається приблизно о 1 годині ночі.

В Ірпені мене відмовляються брати до ізолятора, оскільки існує норма - затриманих приймати лише за наявності у них довідки про обстеження на туберкульоз. В пошуках довідки мене возять медичними установами Ірпеня і Бучі, але серед ночі її отримати не вдається. І знову ми в Ірпінському міськвідділі… Слідчий у мене на очах надзвонює вірогідно тим, хто вирішив мене налякати у такий спосіб. Він ставить конкретне запитання  «хазяїну»: «Що з нею робити? Її відмовляються приймати».

Наступний епізод – розмова «хазяїна» із відповідальним по черговій частині, потім черговий телефонує ще комусь, а той хтось дає настанови робітникам КПЗ. Нарешті, справу зроблено – переді мною відчиняють двері камери …

Протягом 72 годин прокурор має винести рішення, яке підтверджує або спростовує подання слідчого про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  Але мені в цьому випадку пощастило. Заступник прокурора Київської області, під прискіпливим наглядом якого проходило слідство, зглянувся, і через 60 годин я вийшла на волю.

Звернулися до суду на дії слідчого. За наслідками судового розгляду нашої скарги Ірпінським, а потім апеляційним судом дії слідчого з мого «закриття» визнані незаконними.

Потім адвокат звертається із клопотанням про відвід слідчого…Але на це було відмовлено тим самим заступником прокурора. Як було відмовлено і й на решту клопотань, що стосувалися приєднання виявлених об’єктів на місці ДТП до слідової інформації, проведення додаткових автотехнічної і трасологічної експертиз з метою з’ясування швидкості руху автомобілів на момент зіткнення, організації обстеження потерпілої дівчини лікарями-косметологами з метою визначення тяжкості тілесних ушкоджень…  На мої прохання хоча б повідомити про зроблені дослідження і доведені підстави для обвинувачення, я чула відмову: «Підпишеш обвинувачення – дамо справу на ознайомлення».

Такі маніпуляції з КПК дають можливість примусити людину підписати документ, сфальшований слідчим. Адже свідок не має права на ознайомлення зі справою. Тому чим довше органи досудового слідства тримають «клієнта» в статусі свідка, тим більше часу в них на продукування «достатньої доказової бази». А потім написаний сценарій майже неможливо зламати, бо за існуючої системи дорозслідування кримінальної справи – це надзвичайна ситуація, в результаті якої слідчих позбавляють пільг,  доплат, зірочок.

     Отже, 23 серпня 2011 року мені пред’явили обвинувачення, за яким визнали винною у тяжких тілесних ушкодженнях потерпілої дівчини. І це - за умови, що моє авто не доїхало до потерпілої метрів з п’ять!  Потім - знову допити, знову мої заперечення щодо причетності до травм потерпілої, знову я у лікарнi.

Наступний етап – ознайомлення зі справою. Тут знову несподіванка. Виявилося, що в той час, коли мені ще не висунули обвинувачення, власниця Ніссана (водій – учасник ДТП – усього лише найманий працівник) вже знала, кого будуть притягати до відповідальності, про що відверто заявила у позовній заяві щодо погашення мною її матеріальних збитків. Отака вона,  таємниця слідства!

На мене у справі зібране повне досьє: інформація про відсутність психічних захворювань, попередніх судимостей, направлені запити у відповідні органи щодо моїх статків і власності. А потім на все належне мені майно накладено арешт.

Водночас, слідство зовсім не цікавилося подібною інформацією щодо іншого учасника ДТП, водія Ніссана. Навіть не поцікавилося у міськвідділі ДАІ – а чи не зафіксовано там фактів порушень ПДР у його виконанні, що  характеризує його як водія. А дарма. Бо повз їх справедливі очі непоміченою промайнула інформація, що протягом  лише двох останнiх років водій Ніссана здійснив 22 порушення ПДР (це лише зареєстровані ДАІ),включаючи порушення правил обгону, переїзду залізничного полотна, вісім фактів перевищення швидкості де на 20, а де і на 50 км\год. Перелік дуже широкий, коротко не переповіси. Але, можливо, слідчі «не помітили», бо не бажали фіксувати власний «прокол»: за документацією, водійські посвідчення у обох водіїв вилучили.  Як потім з’ясувалося, водієві Ніссану їх повернули за розпискою від 25.08.2011 р. Водночас, чи то з документами на руках, чи то без них, він продовжував ганяти у притаманному йому режимі:  порушуючи правила обгону 09.07.2011, перевищуючи швидкість більше ніж на 20 км 13.04.2011 і 11.05.2011, ігноруючи правила переїзду перехрестя 14.07.2011, розмітки - 09.07.2011. Ні в якому разі не намагаюсь запідозрити Феміду у порушенні норм КПК, водночас вимушена констатувати: хтось таки видав права водієві Ніссану «під ковдрою», таким чином давши «зелене світло» його подальшим викрутасам за кермом.

              А тим часом я ознайомлювася зі справою: це дослідження вилилося в констатацію  порушень КПК у справі на етапі досудового слідства, які ледь вміщуються на 17 сторінках друкованого тексту.

    Нарешті справа - в Ірпінському міському суді. Сподівання на те, що бодай у цій установі вдасться добитися «всебічного, повного і об’єктивного» вивчення справи, виявилися марними…

Хто опинявся у моїй ситуації, той знає, як важко протягом півтора року доводити свою невинуватість,  намагаючись скинути тавро злочинця. А той, хто дійсно вчинив наїзд на мене, а потім  і на потерпілу, отримав статус свідка - його суддя лише раз викликала для дачі свідчень. Але й цього одного разу виявилось достатньо, аби усі учасники процесу зрозуміли, що свідок  не знає правил дорожнього руху. Суд це не здивувало й не викликало адекватної реакції…

   Спостерігати за суддівством вкрай цікаво: в якісь моменти суддя перебирає функції адвоката, пояснюючи зміну показань потерпілої дівчини дією ліків після травми (спочатку вона вказувала, що на неї на величезній швидкості налетів Ніссан, а потім – що нічого не пам’ятає…);  В інший момент суддя грає роль суфлера, допомагаючи водію Ніссану давати  «правильні»  відповіді на свої ж суддівські запитання: «отже, ви із головної з’їжджали на другорядну». На що свідок відповідає: «Та ні, у мене всі були головними».  

Суддя у тандемі з представником обвинувачення  чують лише тих, кого потрібно чути. Вони нехтують консультативними висновками  відомих спеціалістів - експертів судової медицини, автотехніки  і транспортної трасології, кваліфікація яких підтверджена відповідними державними установами (Михайличенко Б. В. – доктор медичних наук, судово-медичний експерт вищої лікарської категорії, Головін А.М. – експерт-автотехнік за спеціальностями 10.1, 10.2, Біляков А.М. – кандидат медичних наук, судово-медичний експерт).  Суддю не цікавить з якою швидкістю рухалися автомобілі на момент зіткнення, аджемій автомобіль за обвинувальним висновком рухався зі швидкістю 10-20 км/год., швидкість  Ніссану взагалі поза увагою. Мотивація Феміди: швидкість руху автомобілів на перехресті не є фактором впливу на скоєння ДТП, більше того, вона не впливає на тяжкість тілесних ушкоджень потерпілої. Така логіка шокує людей не зацікавлених… А зацікавлених?

Слідова інформація,не залучена досудовим слідством, за версією сторони обвинуваченняне має суттєвого значення для визначення  винуватості учасників ДТП. Стороні захисту відмовлено у виклику до суду додаткових свідків, які рухалися до Києва разом із обвинувачуваною, і мають що сказати про ДТП. Додаткова судово-медична експертиза потерпілої дівчини в присутності лікарів-косметологів не потрібна: її очно нікому з медичних експертів так і не показували, про що свідчать експертні висновки. Тоді хто констатував «увіччя»?Перелік можна продовжувати…

      Тим часом Ірпенем повзуть чутки, адресовані жертві й підсудній водночас: «Вона б менше писала, а погоджувалася на умовний термін, аби не посадити по повній програмі».