Чому це важливо

Думка про політичний характер кримінального переслідування Юлії Тимошенко поділяється більшістю українських та зарубіжних експертів. Представники держави та заявника фактично змагаються перед авторитетним арбітром щодо визнання на правовому рівні мотивів переслідування Тимошенко політичними. Порушення статті 5 Конвенції (право на свободу) держава не оспорює, а ось статті 18 – заперечує. 

Навіть відсутність в заяві представників Юрія Луценка твердження про порушення статті 18 не завадила Суду визнати його, що фактично означало визнання політичних цілей взяття Юрія Луценка під варту, а самого Луценка – політичним в’язнем. Арешт і взяття під варту було неправомірним покаранням за те, що Луценко публічно спростовував висунуті йому звинувачення і наполягав на своїй невинуватості – це чорним по білому написане в поданні прокуратури та рішеннях українських судів.

У практиці Європейського суду рішення про порушення статті 18 – тобто про вину держави у зловживанні законодавством для досягнення неправомірних цілей – виносились всього три рази – крім Луценка ще у справах Гусинський проти Росії таЧеботарь проти Молдови – хоча про порушення статті 18 стверджувалося у понад 200 справах (див. дослідження «Політичні переслідування в контексті практики Європейського суду з прав людини») . Для ув’язнення Юлії Тимошенко 4 серпня 2011 року також не було жодної законної підстави. Порушення статті 18 заявлено її представниками, але ця справа складніше, і прогнозувати рішення Суду в цій частині важко.

Коли ж буде ухвалене рішення Європейського суду?

Публічний розгляд справи відбувся 28 серпня минулого року, а рішення все немає. Деякі нетерплячі вже стверджують, що хтось навмисно затягує його прийняття. Проте вони помиляються.

За процедурою публічного розгляду Суд заслуховує позиції сторін, ставить питання представникам держави та заявника, а в кінці судового засідання судді виходять в нарадчу кімнату, де голосують кожне заявлене в засіданні порушення Конвенції. Після цього певний час (він може тривати доволі довго) готується текст рішення, який знову обговорюється суддями в нарадчій кімнаті. Потім рішення уточнюється, судді можуть готувати окремі думки, і цей період також може бути значним. І тільки потім рішення публікується, про що оголошується заздалегідь. Дата оприлюднення рішення вважається датою ухвалення.

Очікування рішення у справі Тимошенко і підозри у його гальмуванні ґрунтуються на досвіді із справою Юрія Луценка: публічний розгляд в Суді відбувся 17 квітня 2012 року, повторне засідання палати – 26 червня, а рішення оприлюднене 3 липня, через два з половиною місяці. Проте ці рекордні за часом терміни можна пояснити відносною простотою цієї справи. В українських справах в Європейському суді публічний розгляд відбувається лише втретє: ще тільки справа Салова слухалася публічно. Її поєднує із справами Луценка та Тимошенко виразні політичні мотиви кримінального переслідування. Обговорення справи Салова в нарадчій кімнаті палатою Суду відбулося 22 березня 2005 року та 5 липня 2005 року, а рішення опубліковане 6 вересня, тобто через п’ять з половиною  місяців після публічного розгляду.

А що в інших, неукраїнських справах? Грузія проти Росії №2 (про переслідування грузин в Росії за вказівкою згори в жовтні 2006 року) – публічний розгляд Великою палатою Суду був 22 вересня 2011 року, повторний розгляд справи розпочався 14 червня 2012 року, завершився 27 листопада, рішення поки що не оприлюднене. Також досі немає рішення у справі Вістінс та Перепьолкіс проти Латвії, публічний розгляд якої відбувся 11 січня 2012 року, та у справі Фабріс проти Франції, яку розглядали публічно в Суді 4 квітня 2012 року. Отже, чекати на рішення Суду після публічного розгляду справи можна і рік, і більше. Тобто обвинувачення, що прийняття рішення у справі Тимошенко навмисно гальмують, взагалі кажучи, безпідставні. Треба чекати.

Інтриги проти Тимошенко

Проте хтось вирішив використати нетерпляче очікування рішення. 10 січня в Інтернеті на кількох сайтах оприлюднений аудіозапис телефонної розмови 6 січня Юлії Володимирівні з чоловіком, в якому вона стверджує, що суддя Європейського суду від України Ганна Юдківська гальмує процедуру. Тимошенко погрожує їй: «Дівчина ще відкашляє це свинство».

Оприлюднення аудіозапису вочевидь спрямоване проти Тимошенко і має на меті маніпулювання Європейським судом, бо погроза заявника судді може викликати взагалі зняття Судом справи з розгляду або заміну судді. За п. (е) Правила 281 Регламенту Суду не може брати участь у розгляді суддя, «незалежність чи неупередженість якого можуть бути, на законних підставах, піддані сумніву з будь-якої іншої причини». Заміна судді означає початок розгляду справи з самого початку, тобто повернення на півтора роки назад. Проте Суд може і проігнорувати цей аудіозапис.

11 січня адвокат Юлії Тимошенко Олександр Плахотнюк заявив з її слів, що така розмова дійсно була, але запис в Інтернеті змонтований і спотворений: насправді в тій розмові про суддю не згадували. Плахотнюк заявив, що захист Тимошенко вже підготував за фактом появи цього запису в Інтернеті заяви до Генеральної прокуратури і прокуратури Харківської області з вимогою з’ясувати, хто міг влаштувати підслуховування.

Така позиція захисту уявляється мені млявою і недостатньою: якщо ви стверджуєте, що запис сфальсифіковано, треба вимагати експертизу запису і доведення фальсифікації у правовій процедурі. Враховуючи очевидне намагання тих, хто оприлюднював запис, вплинути на Європейський суд і долю його рішення у справі Тимошенко, експертизу бажано провести в найкоротші терміни і в незалежній інституції за кордоном.

Інтриги проти Юдківської

Поява аудіозапису розмови Тимошенко 10 січня дивним чином збіглася з викривленими коментарями щодо рішення Волков проти України, оприлюдненого днем раніше. На сайті «Українська правда» з’явився коментар Україна програла в Євросуді через "кнопкодавів", в якому «джерела "Української правди" повідомляють, що суддя від України Ганна Юдківська голосувала за це рішення з окремою думкою, в якій вона виступала проти поновлення Волкова на роботі з мотивацією, що "з виконанням рішення ЄСПЛ в цій частині виникнуть складності"». Цей коментар передрукувала низка медіа, в тому числі респектабельний «Юридичний вісник України» під драстичною назвою «Правовий ринг: Ганна Юдківська проти Олександра Волкова». І, здається, ніхто не зауважив, що рішення у справі Волкова прийнято одноголосно, що всі полінилися прочитати окрему думку судді, а якби прочитали – переконалися би у брехливості «джерел Української правди». Цей блискучий текст (див. переклад на сайті ХПГ), з одного боку, пояснює суддям Європейського суду особливості українського законодавства щодо Верховного суду і вказує, що поновлення О.Ф.Волкова на посаді буде можливим за з’явлення вакансії, а з другого – подає аналіз для нас, як і коли Європейський суд може вказувати на конкретні засоби правового захисту для виконання своїх рішень.

Шкода, що українські журналісти, навіть кращі, піддаються на використання себе політичними маніпуляторами і вводять читачів в оману.

www.radiosvoboda.org