Реформуємо МВС чи створюємо поліцейську державу?

У попередній статті «Трансформації МВС: реформи чи косметичні зміни?» ми пообіцяли продовжити аналіз нещодавно прийнятих у першому читанні законопроектів щодо організації діяльності органів внутрішніх справ (далі – ОВС). Вказавши на системний прорахунок авторів проекту закону «Про органи внутрішніх справ», у результаті якого у документі відсутні норми спрямовані на забезпечення внутрішнього контролю в системі ОВС, ми не приділили уваги іншим недолікам проекту. Якщо розглядати їх окремо, вони виглядають незначущими, проте через їхню чималу кількість, в сумі вони набувають критичної маси, здатної нівелювати потенціал реформи.

По-перше, текст проекту закону «Про органи внутрішніх справ» надто перевантажений бланкетними (відсилочними) нормами, які до того ж спрямовують не до конкретних законодавчих актів, а до законодавства в цілому. Проект складається із 23 статей, 13 з яких містять бланкетні норми. При цьому, статті 14 та 17 відсилають до законодавства загалом три та чотири рази кожна. Ще 4 статті проекту містять посилання на Конституцію України та конкретні закони, не враховуючи прикінцеві та перехідні положення проекту.

Таким чином, автори законопроекту 23 рази відсилають нас до інших законодавчих актів. Отже, у середньому на кожну статтю проекту закону є інший закон, яким слід керуватись.

Постає закономірне питання: а чи має окремий предмет регулювання такий закон, що цілковито зіткано з предметів регулювання інших законів, й чи взагалі є необхідність у такому законі?    

По-друге проект передбачає, що МВС мусить "організовувати проведення та проводити судову експертизу в кримінальному, виконавчому провадженнях, адміністративних, цивільних та господарських справах". Проте, відповідно до Закону України "Про судову експертизу" такі функції вже закріплено за суб’єктами судово-експертної діяльності в Україні, які є не лише у системі Міністерства внутрішніх справ України, а також й  Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства оборони, Служби безпеки та Державної прикордонної служби. Виникає запитання: чи не буде це дублюванням функцій, або ж йдеться про намагання законодавчо закріпити право на «ласий шматок», адже експертна діяльність достатньо добре оплачується. Чи не буде така норма сприяти зацікавленості ОВС у призначенні експертиз, навіть коли вони не надто потрібні для виконання покладених завдань?  Така собі лазівка для міліцейського викачування бюджетних коштів.

По-третє, викликає занепокоєння спроба законодавчо закріпити за МВС ведення та використання великої кількості інформаційних ресурсів, поєднання яких в єдному державному органі є небажаним з огляду на велику небезпеку порушення прав людини. До єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України передбачається звести щонайменше 35 різних баз даних. При цьому, проектом запропоновано, аби доступ до інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та державних реєстрів надавався у Порядку, що визначається Міністром внутрішніх справ України, а не регулюється законом.

З тих самих підстав сумнівною виглядає необхідність законодавчого закріплення права "безпосереднього оперативного доступу" ОВС до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків; Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів; Єдиного реєстру громадських формувань; Єдиного державного демографічного реєстру держателями яких є інші міністерства та відомства.

Виникає питання:  для чого усім органам внутрішніх справ мати постійний необмежений доступ, наприклад, до Реєстру документів дозвільного характеру або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно?

При цьому, розробники не звернули увагу та той факт, що, наприклад, інформація Реєстру позичальників являє банківську таємницю, й доступ до неї може бути надано лише на підставі відповідного рішення суду. Вважаємо, є обґрунтовані підстави для припущення, що відсутність у проекті належного унормування доступу до конкретних державних реєстрів створює корупційні ризики.

Відтак спираючись на сказане вище хочеться уточнити мету авторів проекту та депутатів, які за нього голосували. Ми реформуємо МВС чи створюємо поліцейську державу?  

Таке саме занепокоєння викликав проект і у фахівців Головного науково-експертного управління ВРУ, які у своєму висновку до нього від 20.05.2015, мотивуючи власну правову позицію, наводять цікаві цифри.

Цитую: «На сьогодні загальна чисельність Міністерства внутрішніх справ України складає 210000 осіб. Окрім цього, 60000 осіб входять до підпорядкованої МВС України Національній гвардії. Загальна чисельність Державної  прикордонної служби України становить 50000 осіб, у тому числі 42000 військовослужбовців, переважна більшість яких, виходячи із завдань, які поставлені законопроектом перед прикордонною міліцією, мають перейти до складу саме цієї структури.

У той же час чисельність Збройних Сил України відповідно до Закону України № 235-VIII від 5 березня 2015 року повинна становити 250000 осіб, у тому числі 204000 військовослужбовців.

Таким чином, чисельність військовослужбовців стане значно меншою, ніж чисельність особового складу МВС, що більш характерно для так званих недемократичних, "поліцейських" держав.»

Далі буде. 

---

В ТЕМУ:

«Трансформації МВС: реформи чи косметичні зміни?»